Коваль Г.П. Із життя недержавних націй / Геннадій Павлович Коваль, – Миколаїв – 2020. – 303 с.

Коваль Г.П. ІЗ ЖИТТЯ НЕДЕРЖАВНИХ НАЦІЙ націй бо їхні інтереси більше нуждаються в обороні, ніж інтереси пануючої нації. Мало того – вони мусять розвинути якомога жвавійшу агітацію серед своїх землячок і заохотити їх їхати на з'їзд в найбільшому числі, подати до бюра найцікавіші доклади. На превеликий жаль, в московському з'їзді брало участь, наскільки мені це відомо, дуже мало національно – свідомих українок, а несвідомим було байдуже до національних потреб" українського жіноцтва, і разом з тим – потреб свого народу. Пам‘ятаю г що в Полтаві був складений і привезений на з'їзд дуже дотепний доклад од гуртка полтавських українок. Здається, був ще присланий український доклад із Петербурга. Але, яку резолюцію викликали ті доклади, та й чи було складена і висловлена резолюція з приводу українських домаганнь – того я не знаю. Одно слово – українське жіноче громадянство в більшости поминуло московський з'їзд. Пам'ятаючи тодішній час і загальне захоплення иншими справами, це поминання зрозуміле, але тепер воно булоб цілком не зрозуміле і навіть дуже шкодливе для свідомого українства, яке не може і не має права зоставатися позаду того громадянства, котре ворушиться. Колиб хто закинув міні, що постанови з'їзду матимуть найбільше платоничний характер, бо загальний стан громадських річей перепинятиме реакцію їх, то я отповів би тому, що з'їзди і инші збори з приводу громадських справ уряджаються не для того тільки, щоб одразу реалізувать бажання і потреби участників їх. Поступове громадянство не може сподіватися на те при сучаснім стані його. Воно скликає тепер з'їзди і збори найголовніше за для популярізації своїх ідей, за для навертання до них несвідомих людей, за для того, щоб не завмирали у людей поступові думки, щоб вони з'ясовувались і ставали виразнішими перед духовним оком громадського загалу... От які завдання стоять теперь на черзі, от що мусимо підтримати усіма силами нашого духа і нашої праці! Через те й збори і з'їзди мають рацію, та ще й велику, хоч би вони й не привели до реальних наслідків. Хто тільки хоч пробігав сторінки історії розвитку инших 42