Коваль Г.П. Із життя недержавних націй / Геннадій Павлович Коваль, – Миколаїв – 2020. – 303 с.

Коваль Г.П. ІЗ ЖИТТЯ НЕДЕРЖАВНИХ НАЦІЙ з своїм прівілеїрованим становищем, треба буде завести нові дорогі машини, побільшити заробітню плату та скоротити робочий день і т. д. і т. д. Така перспектива настільки ненависна російській буржуазії, що при одній згадці про неї вона скрегоче зубами та невиразно бурмоче: „єдина, нероздільна держава", „міцна державна влада“ російської великої буржуазії ми б не звернулись, скрізь ми на першім плині знаходимо пункти, що свідчать не стільки про патріотизм (як відомо, патріотизм російської буржуазії висловлюється в постачанні теплих валенок до війська...), скільки про вперте небажання позбавитися тих привілеїв, які дає поневолення „нерусских національностей“. В програмах де-яких партій, напр., правового порядки, це небажання висловлено досить одверто. „Усі російські громадяне (читай: усі руські капіталісти – каже коментарій до § 1 програми п, п. п. —повинні себе почувати, як в найближчім своїм ріднім краї, так і в кожнім кутку імперії, „хазяїнами"... Через це... „п. п. п. безусловно обкидає усякі думки про перестріч Росії но федеративному типу (курсів орігіялу)“... Партія констітуційно-прогресівна висловлюється трохи обережніше. „Усі російські громадяне – читаємо ми в програмі цієї партії – повинні себе почувати скрізь однаково... синами отечества“... Читач такі не догадався б, що треба розуміти під непевним терміном „сыны отечества", коли б в тій самій програмі кількома рядками вище не кидались у вічі такі слова: „Росія єдина і нероздільна вії теперішніх межах"... Останній тезіс дає нам ключа до розуміння терміну „сини отечества", бо що означає в устах „русскаго" капіталіста „єдність та нероздільність Росії", – усім дуже добре відомо. Але щоб не помилитись, ми наведемо ще погляд „союза 17 октября", в програмі якого також є аналогічний пункт. Ось що ми там читаємо з приводу цього: „Тезіс цей (єдність та нероздільність держави. М. Р.) примушує визнати, що життєвою умовою зміцнення околишньої сили Росії і її внутрішнього розвитку являється забезпечення едности її політичного тіла, заховання за її державним ладом виробленого історією 49