Коваль Г.П. Із життя недержавних націй / Геннадій Павлович Коваль, – Миколаїв – 2020. – 303 с.

Коваль Г.П. ІЗ ЖИТТЯ НЕДЕРЖАВНИХ НАЦІЙ Серед питань культурного будівництва єврейської нації в останні часи все частіш і частіш арчало з’являтися питання про національний театр. І в цьому нічого дивного нема. Перед єврейською інтелігенцією з одного боку стоїть свідомість тої великої ролі. Яку може відогравати ідейний національно- художній театр, а з другого – «уродливое и безотрадное» (слова Н.Шифрина в «Разсвете» ч. 14 – 15) становище сучасного єврейського театру. Коли починаємо приглядатись до того, в чому виявляється ця «уродливость» і «безотрадность», то утворюється повна ілюзія нашого рідного, українського, театру. Перед нашими очима проходить ті-ж самі Гаркуни-Задунайські тільки з єврейськими прізвищами, ті самі «Хмари», «Помсти» «Штукаревичі» та інше, тільки з назвами «Ханце фун Америке», «Дус пінтеле ід», «Сусане ді Цнуе» і т. и., такі самі артисти – без артистичної школи, без знання рідної літератури, та де-літератури! – навіть часто без елементарної грамотности, без знання мови… Чому? Бо драматичних шкіл нема, театрального органу немає, професійного товариства теж нема. Бо… єврейство масою суне до Гаркунів на всякі «Сусане ді Цнуе», а такі ідейні провідники театрального мистецтва, як Перец Гиршбейн, або ліквідують справи, не погоджуючись на компроміси, або ідейні п’єси чергують з опере точними «гопакедіями», як було цього зімового сезону в Вільні з трупою Генфера, не дивлячись на те, що п’єси Ш.-Аша, Гиршбейна і чинш. Ставили тут під режисурою самих авторів. І це підкреслюють одноголосно мало не всі єврейські письменники. І чим далі, тим стає все гірше та гірше. То-ж не дивно, що національно свідома, активна єврейська інтелігенція підняла театральне питання по всих періодичних органах преси і палко дебатує його. В дебатах поки що виявляються два погляди. Один, типовим представником якого є п. Бал Махшовес, вважає сучасний єврейський театр на роднім (!) і тому в його справи не має права втручатись інтелігенція з своїм смаком та психікою, – нехай, мовляв, вона сама собі утворить художній театр по своїй уподобі. Другий, якого 84