Коваль Г.П. Польща – сторінки історії / Геннадій Павлович Коваль, – Миколаїв – 2021. – 423 с.

193 Коваль Г.П. Польща – сторінки історії. 2021 виданнями Міністерства опису підручників, з яких учиться у тих школах і програм навчання в них. Та я їх не найшов. Хоч для всіх шкіл ріжних категорій міністерство друкує такі списи і програми доволі пильно. Поміж надрукованими програмами навмання є одна одинока, з якої можна довідатися, що в Польщі є школи, в яких вчать української мови, це програма навчання в учительських семинаріях. З підручниками для шкіл з українською мовою навчання і підручниками української мови – один великий скандал. Повний хаос! В кожній зі східних Кураторій зобовязують інші підручники. Хто за них відповідає? Хочемо знати імена тих спеців та їхні кваліфікації. Маємо вражіння, що то ветеринарі, яких відкомандировано від коней до апробування підручників для українських шкіл та підручників української мови. До чого це доходить, нехай свідчить підручник української мови для першого і другого року учительської семинарії. Навіть заголовок польський! А за зміст складається 48 уступів, перекладів з польської мови і ледви 58 з української літератури. Аж кишить у цім підручнику від уступів про польських королів, про польських національних героїв, про Вильно, Гнєзно, Краків, шляхту в ріжних віках і т д. А з історії України є тільки про Нестора, Сагайдачного і Петра Могилу Автора цього піручника зроблено візитатором (д- ра Д.Лукіяновича). Характеристичний причинок до санаційної політики... Завдяки підручникам, завдяки незнанню української мови в учителів, які головним чином вчаться її шойно від дітей, наука української мови є радше знущанням над нею. Час не дозволяє спинитися над персональною політикою відповідальних шкільних чинників влади над переслідуванням українського учительства при помочі 58 і 59 параграфів службової прагматики, над злобними методами нищення українського приватного шкільництва та українського Пласту, над зводженням до абсурду програми навчання у тих кількох українських середніх школах. Маємо цілий стіс матеріалів. Вичерпаємо його у Форм окремих внесків. Внесків, а не Інтерпеляцій, бо ці останні Міністерство ігнорує, а цензура конфіскує, а хочемо, шоби цей матеріял дістався до публичного відома.