Коваль Г.П. Польща – сторінки історії / Геннадій Павлович Коваль, – Миколаїв – 2021. – 423 с.

210 Коваль Г.П. Польща – сторінки історії. 2021 що нам здається найкорисніша. Справа долі українців у Червенській Землі, на Руси і в Буковині є для при хильників прометейської орієнтації – зовсім правильно – другорядна”. Друга політична орієнтація, яку автор називає західньо-українським імперіялізмом, „спирається як читаємо далі на зрозумінні величезної переваги західньо-українських земель над східніми, не вважаючи на територіяльну перевагу сходу. Підсвідомо спираючись на досвіді 1919-го року вона вважає наддніпрянських українців не зовсім здібними створити державу і правити нею, і хотіла би, щоб ця держава творилася етапами в той спосіб, що українці з західньою ментальністю завоювалиб українців зі східньою ментальністю. Актуальна програма української західньої орієнтації якої на мою думку найталановитішим представником є посол Степан Баран, хоча ціле УНДО знаходиться більше або менше в її орбіті полягає властиво на 3-ох точках: 1) максімум можливости свобідного національного розвитку українців, що заселюють Польщу, Чехословаччину й Румунію, 2) змагання до злуки українців у тих трьох державах у межах одної з них і 3) завоювання для західньо-української ментальности тих українських земель, що входять у склад тих трьох держав, а які колись входили у склад Росії”. Щойно зі становища отої орієнтації каже п. Червіський можна зрозуміти відношення українців до справи Підкарпатської Руси і взагалі Чехословаччини“. На цьому місці мусимо спростувати думку, що визначним представником тієї західньо-української концепції є посол Баран. Думку про те, що наддніпрянські українці не зовсім здібні збудувати держави видвигнув у нас і широко мотивував д-р Осип Назарук. Та це мимоходом. П. Червіський зясовує далі відношення Німеччини та Чехословаччини до обох згаданих орієнтацій української національної політики. На його думку Німеччина стоїть нині на становищі прометейської орієнтації, тобто хотіла би погодити поляків з українцями та підготовити спільний німецько-польсько-український марш на Москву і Київ. Якби тієї концепції не вдалося чомусь зреалізувати, Німеччина готова піти на західньо-українську концепцію. Цим автор по яснює собі „повну суперечностей і недосказів" політику Третього Райху у справі Карпатської України. Щодо