Коваль Г.П. Польща – сторінки історії / Геннадій Павлович Коваль, – Миколаїв – 2021. – 423 с.

25 Коваль Г.П. Польща – сторінки історії. 2021 Російській державі та ще тим, що полякам нічого втручатись у спеціально російські справи. Не вважаючи на таку хистку опортюнистичну тактику та явну нещирість її, серед деяких кругів російського громадянства коло все ж окутане було ореолом незалежности, що не знає компромисів у боротьбі за права свого народу. Колишній більш еффектний, ніж правдивий лозунг – „За нашу і вашу вільність“ – кидав свій чарівний одлиск і на компанію пана Дмовського в Думі. Тепер ореол зірвано і всякий одлиск колишнього зник. Зробив це не хто инщий, як таки ж сам пан Дмовський. Коло польське увійшло в спілку... з октябристами і колись непримиренний д. Дмовський виступив апологетом і теоретиком цієї спілки. Резони за таку спілку переказано було в нас учора з уст самого ж д. Дмовського і вони такі цікаві, що на них варто спинитись. Опозиції, мовляв д. Дмовський, нема. Кадети не знають, на яку ступити. Поляки не можуть добувати конституцію для Росії. Становище Польщі таке важке, що поляки мусять дбати про культурний розвиток і обмежити поле боротьби... Оце все і пхнуло коло польське в обійми до д. Гучкова, аяк між октябристами та правими „безодні більш нема“ – то й до д. Пуришкевича... Ореол розвіявся до решти. Чимсь дитячим вів від виписаних резонів, якими п. Дмовський силкується виправдати учинок кола польського, хоч і прибірає його ніби в одежу дуже добре відомої „реальної політики". Можна думати, що за цими резонами стоять які сепаратні умови кола з октябристами, яких д. Дмовський не наважився вимовити голосно, бо йти вкупі з октябристами через те, що „нема опозиції “, або що „поляки не можуть добувати конституцію для Росії" – занадто вже од цих наївних викрутів просто крутійством тхне, щоб можна було повірити їхній щирості. Од крайніх місць з лівого боку до октябристів – це така „еволюція“, що межує з політичним авантюризмом... Ми не знаємо, що саме матиме коло польське за свої послуги думській більшості, за те знаємо добре одно: для нас, українців, така „еволюція “ народових демократів не має в собі тієї несподіванки, як для російського громадянства. Тимчасом як з росіянами