Коваль Г.П. Польща – сторінки історії / Геннадій Павлович Коваль, – Миколаїв – 2021. – 423 с.

323 Коваль Г.П. Польща – сторінки історії. 2021 участь жидів у польському визвольницькому русі, про поляків жидівського походження. Все воно безумовно вказувало на складний характер жидівської проблеми у польській державі. А проте хитання польської національної політики і на тому відтинку довели до того, що жиди були одно згідні з польською державною верхівкою тільки у свому негативізмі супроти ІІІ Німеччини. Але зрештою були супроти польської держави та її режиму щораз більше насторожені та щораз більше маркували своє офіціально- опозиційне становище. Дійшло до того, що в останній буджетовій сесії останнього сойму жидівські посли голосували демонстраційно проти бюджету, дарма, що польські політики завжди підкреслювали, що голосування проти бюджету, як проти державної конечности, вони ототожнюють не з опозицією проти даного уряду, але проти самої держави. Навіть супроти росіян , яких польська статистика з 1931 року нараховувала на 138.700 душ, польська політика провадила негарну гру. Були це залишки старої російської бюрократії, трохи купців, трохи духовників. Поляки взялись своїм першим ділом вимазувати сліди русифікації: розібрали її символ, православний собор на Саському майдані у Варшаві (щоправда, розбирали його щось 6 літ. Викликуючи цих поспіхом безліч дотепів на тему польської господарки). З тою самою метою «дерусифікації» взялися «ревіндикувати» православні святині на Холмщині і Волині та потім просто руйнувати їх, хоч політика та булла звернена вже не тільки протии росіян, але й проти українського місцевого населення (назагал зруйнували 189 православних святинь, та 149 перемінили на костели, а 50 церков залишили для православних Холмщини і Підляшшя). Але з другого боку московське православне духовенство та галицьких москвофілів вічно вигравали проти українців, використовуючи теж назву «руські», який для поляків із Королівства був однозначний з російським, для термінольогічних штучок у некористь українців. І хоча з реальних вартостей польська держава нічого своїм громадянам-росіянам та тим, що за них подавались, не дала, протее підтримувала тією своєю грою російський націоналізм, маніфестуючи присутністю старостів на щорічних «святах русскої культури» по різних галицьких містах і містечках