Коваль Г.П. Польща – сторінки історії / Геннадій Павлович Коваль, – Миколаїв – 2021. – 423 с.

394 Коваль Г.П. Польща – сторінки історії. 2021 Цю війну, як і попередню, (у якої висліді сьогоднішні вороги Німеччини збудували з легкої руки «моцарство» Польщу) спричинили світові багатії, налякані самостійним розвитком німецької великодержави. Створена щедрого рукою аліянтів, коштом Німеччини і національних меншин на чолі з українцями, Польща мусіла докотитися до катастрофи. Знаючи своє безвихідне становище між могутньою Німеччиною і велетенського совдепією католицька Польща повинна булі за всяку ціну шукати зіАшренн-я з: Німеччиною, а її армія," значну частину якої творили українці, повинна була боротися поруч німецької проти відвічного ворога Москви. Поляки не проявили себе політиками, а послухавши свого посвояченого з жидами уряду, пірвалися на Німеччину і впали. Мало того. Програвши війну у великій, мірі ганебної зради Англії, яка їх і штовхнула до війни, не вважали потрібним щукати порозуміння з Німеччиною, але всі свої надії покладали на роботу свого еміграційного уряду генерала Сікорського, що діяв у Лондоні. Вибух німецько-російської війни не змінив їхньої настанови. Навіть смерть Сікорського, що згинув з рук агентів Москви й Лондону, не відкрила їм очей. Навпаки, знайшлася навіть група польських діячів- комуністів під проводом генерала Зигмунта Берлінґа , що пішла до Москви на чисто комуністичну роботу. Наслідки цієї ро боти якраз оглядаємо тепер. 23-го липня радіо Москва повідомило про створення польського «Визвольного комітету», що на основі, окремого декрету отримав функції цивільного управління на занятих червоною армією польських землях. Це є польська черезвичайка, в склад якої крім Ванди Васілевської, Андржея Вітоса (брат славного Вінцента Вітоса, б. голови польських селян) та генерала Берлінга увійшли також жидівсько-польський генерал Роля-Жимірський і комуніст др Дробнер. Польський-комітет встиг вже розпити зі Сталіном на Кремлі не одну чарку на бенкетах і оселився переходово у губерніальному місті Люблииі, зачинаючи ганебну ролю ката власної інтелігенції й народу.