Коваль Г.П. Польща – сторінки історії / Геннадій Павлович Коваль, – Миколаїв – 2021. – 423 с.

403 Коваль Г.П. Польща – сторінки історії. 2021 природних багатств. Обмежувати ж Польщу її реальними можливостями не погоджувалися так самі поляки, як і провідні діячі Антанти, які вважали за потрібне розбудувати «потужну» польську державу, як буферний терен, спрямований своїм вістрям і проти Советів, і проти Німеччини. Отже, з моменту свого народження, Польща отримала, як дар Антанти те, що призвело згодом до її загибелі. Штучність державної побудови економічна цілісність за рахунок глибоких політично-національних розколин, за рахунок інтересів інших народів – не виправдала себе. Ціла політична історія довоєнної Польщі була безперервною грою на інтересах сильніших сусідів, нетривких зовнішньо-політичних комбінацій та запеклої внутрішньої боротьби. Суворо кажучи, Польща ніколи не була суверенною. За білою і червоною фарбами прикордонних стовпів агресивні капітали Франції й Англії створювали потенціальну загрозу для своїх конкурентів і, без сумніву, навмисно підтримували штучність Польщі, як привід для потрібного їм конфлікту. Польща могла б справді стати, сильною, якби мала мужність обмежити себе. Цього, не сталося навіть у вирішальні години 1939 року. Польські політики продовжували жити ілюзіями, властивими Польщі вже від першого дня її народження. В травні 1939 року велику сенсацію зробив у Польщі, розісланий видатним державним діячам лист відомого польського публіциста Владислава Студніцького, в якому він перестерігав перед продовжуванням нереальної, політики Річпосполитої. Він нагадував польському проводові ясні думки Пілсудського, що реальну підтримку Польща зможе знайти, лише приєднавшися до європейської політики. Тільки поєднавши свої інтереси з інтересами розвитку європейського континенту, шляхом порозуміння з Німеччиною, як основною рушійною силою, могла розраховувати Польща на розв’язання внутрішніх своїх протиріч. Владислав Студніцький виразно підкреслював у своєму листі: «совєтська армія в Польщі мала б тільки одну мету – перетворити Польщу на одну з сенатських республік». Він, як об'єктивний спостерігач рішучо твердив, що у випадку конфлікту, де по одному