Коваль Г.П. Польща – сторінки історії / Геннадій Павлович Коваль, – Миколаїв – 2021. – 423 с.

410 Коваль Г.П. Польща – сторінки історії. 2021 Коли ми називаємо стан речей як перебування України в стані війни з Росією і Польщею, то очевидно розрізняємо відмінність цих ворогів. Росія є ворог, а Польща є лише помічник цього ворога і самостійного значення, як ворог України, Польща не має. І коли польська політика бавиться у «велику самостійну політику», то це її справа і з цією «політикою» ми не конкуруємо, бо стан реальних речей є такий, що на Краків і Варшаву Україна йти не збирається, а коли б Польща попробувала самостійно піти за Львовом і Києвом, то про мир прийшлось би трактувати на «старих історичних місцях» в Замостю чи під ворітьми Кракова і Варшави, як за Богдана Хмельницького. Але... нині Москва є чимось більшим, ніж це було в часи Хмельницького. В часи Андрусева, в 1667 році, Москва і Польща, ділячись Україною, були ще більшменьш партнери, з яких один, Польща, Андрусівським миром припечатав на довгі віки свою власно підметну ролю і став сателітом Москви. Москва грає, еміграційна Польща підскиглює. Немає таких брудів, брехні, інсинуацій, яких би грач і його спомагач супроти України, українського народу, української національно-визвольної боротьби, нашої історії, нашої культури, нашого імени і чести не вживав би. Для чого це робиться і з якою метою? В чиїх інтересах? Протягом століть між Україною і Польщею йде безперервна кривава війна. В цій війні обидві сторони принесли незчислимі жертви; як і кожна війна, ця війна має жорстокий характер, характер війни до повної перемоги тієї або другої сторони. Але чи за цю війну, за її запеклість і жорстокість. її тотальність винні обоє і Україна, і Польща? Польська історіографія, публіцистика, суспільна думка звинувачує тільки Україну, деякі «сумлінні», «совісні» історики, публіцисти і інші діячі милостиво, пофарисейськи, «зводять» признати, що «винні обі сторони», а далі закликають «помирімось і живімо як брати».