Коваль Г.П. Польща – сторінки історії / Геннадій Павлович Коваль, – Миколаїв – 2021. – 423 с.

414 Коваль Г.П. Польща – сторінки історії. 2021 Але от саме в висліді тієї політики і зручного жонглювання цифрами у Галичині стало 39,7 % поляків. Правда, число римо-католиків у Галичині в середині минулого століття ледве досягало п’ятої частини, за сто літ число римо-католиків до 1931 року за польською офіціяльною статистикою зросло до 30,6 %, цебто не досягало й третини цілого населення. Не знаємо зараз точно скільки серед цих римо-католиків було таких, що їх куском хліба і заробітком змушено було перенести» метрику з церкви до косьцьолу. Скільки навезли «осаднікув» в Галичину з властивої Польщі? Всі ці питання мають свої відповіді в літописах нашої історії. Але як же з 30,6 % з такими трудами натягнутих римокатоликів стало 39,7 % поляків? Справа дуже проста винайшли у Галичині «поляків» греко-католицького і Мойсеєвого віровизнань і так дорогі польській політиці відсотки посідання з одного фальсифікату церковно-релігійного – 30,6 % піднялись до другого, імпозантнішого фальсифікату 39,7 % національного посідання. Знаємо прекрасно, ще краще знають поляки, що реальна вартість вигаданої ними фікції – «поляка – греко-католика» в дійсності не існує, що в реальних відносинах вони не найдуть ні одного вояка «поляка-греко-католика» для війни Польщі з Україною за Львів. Але пишуть, громадять цифри і відсотки на папір, в англійській, французькій, італійській і багатьох інших мовах: а може з того щонебудь останеться, а може це через складний механізм впливів знайомств, дипломатичної гри, «банкетів» приязні і т. д. як небудь натисне на мізок їдена. Бевіна, Етлі і Черчіла та черчеленят і вони перенесуть «лінію Керзона» на лінію Збруча або ще й далі на схід. В цім своїм старанні яких тільки сальто-мортале не застосовується: крім «поляків- греко- католиків», «поляків-мойсєсвого віровизнання», є «польська» православна Церква, є «поляки православного віровизнання», які в звичайній мові називаються і в натурі є українцями або білорусинами. Приводяться сотки документів, прізвищ, діячів українського походження які, як справжні «поляки», невідклично стояли на позиціях польської нації і державности, які були «учцівими русінами» і т. п. Що на це можна сказати?