Коваль Г.П. Польща – сторінки історії / Геннадій Павлович Коваль, – Миколаїв – 2021. – 423 с.

43 Коваль Г.П. Польща – сторінки історії. 2021 віденської преси про промову міністра судівництва. Одним словом, польська прокуратура стала на тому, що слова міністра сказані на користь поляків, святі, і ніхто не сміє їх критикувати, – наче-б це були слова монарха. А навіть до того дійшла польська прокуратура в своєму конфіскаційному „запалі", що зважилася сконфіскувати навіть цітати з парламентських протоколів, які не піддягають ніякій цензурі. Бачучи завзяття прокуратури, редакція „Діла" на першому місці помістила великими буквами слова з парламентської інтерпеляції польського соц.-дем. посла Куницького. „Глупота прокурорів, які цензурують книжки і в газети, є загально звісна, вона сягає просто до неба". Ці слова прокуратура в кількох числах „Діла" пропустила, а в кінці в одному числі сконфіскувала, даючи цим наглядний доказ, що для неї закон – байдуже, що вона робить, як їй подобається. Цей конфіскаційний „запал" польської прокуратури не погас і досі. І досі нема тижня, щоб „Діло" хоч раз не було сконфісковано, а з тижневих органів української преси конфіскується мало не кожне число. Особливо конфіскує прокуратура всякі уваги з приводу процесу українських студентів. Найлекша критика суду, – і вже конфіската! Але за те польській пресі вільно на обвинувачених українських студентів та їх оборонців писати все, що тільки „слина на язик принесе". Тут ніхто нічого не конфіскує за „ширення неправдивих звісток про процес" – ні! Бо хоч закони для всіх однакові, то прикладають їх далеко не однаково. В українській пресі польська прокуратура в кожнім слові бачить ширення „неправдивих звісток, які можуть занепокоїти суспільність", „погорди до властей", „ненависть до другої народности" або „до суспільних верств", „похвалювання протизаконних вчинків" чи „заохочування" до них і т. д., – і на все знайде відповідний параграф закона. Але супроти польської преси ті самі параграфи неначе й зовсім не мають сили.