Коваль Г.П. Польща – сторінки історії / Геннадій Павлович Коваль, – Миколаїв – 2021. – 423 с.

86 Коваль Г.П. Польща – сторінки історії. 2021 вирвалася на лінію найменшого одпору. Сучасні провідники Польщі хотили б сполонізувати всіх инородців, що живуть в країні. Цікаво, що найбільше таких провідників постачають так звані неослависти. Тепер у Варшаві можна почути, що то жиди навмисне робили революцію, щоб самим коло неї поживитися, а Польщу довести до четвертого розділу. Лектор напав польських ендеків з п. Дмовським на чолі, а також і жи дів націоналистіз з табору Жаботинського. Од бойкоту постраждають обидва народи. Вже й тепер є ознаки морального й розумового занепаду Польщі. Полагодити питання це, на думку лектора, можна тільки утворивши вільні умови вільного самовизначення як окремої людини, так і всього народу [14]. Звичайно, й надалі в квітні 1913 року відбувалася активна політична боротьба серед поляків. У Варшаві „опозіція Р. Р. S.“ поширила відозву, в якій одмежовується як од партії, що перейнялася соціал-демократичними поглядами, так і од повстансько-боєвої фракції. Відозва ця свідчить про дальший занепад колись могутньої партії „Р. Р. S.“ [15]. Мистецтво і шовінізм теж активно були пов'язані. Рада варшавської філармонії на початку квітня 1913 року в листі до редакції заявила, що „оркестр філармонії, складаючись з людей, котрі присвятили себе музиці й мистецтву, стоїть по за межами шовіністичних спокус" та що „мистецтво не може коритися біж чим подіям". Лист цей викликало нарікання польських шовіністів на раду філармонії за її байдужість до артистів-жидів і за те, що на чолі оркестру стоїть теж жид Здіслав Бірнбаум [15]. Активно в суспільстві обговорювалося питання польської автономії. Так було й в квітні 1907 року. Проект польської автономії, поданий „колом" до Думи, особливого ентузіязму серед поступової російської преси не викликав і се дало, між нашим, „Dzien. Kijow – му" зробить закид усій російській пресі, за виїмком „найбільш дозрілої" „Руси", в неgрихильности до польської справи. Мов би для того, щоб виправдати себе од цих докорів, московські „Русское Слово" і „Русскія Ведомости" в один день обізвались про