Коваль О.Г, Коваль Г.П. Штундизм в середині ХІХ – першій чверті ХХ ст. / Олексій Геннадійович Коваль, Геннадій Павлович Коваль, – Миколаїв – 2020. – 120 с.

93 великодних канікул не одного школяра не долічиться в класі – втікають на економію, не зважаючи навіть на погрози батьків. Не трудно собі уявити, який моральний вплив на дітей має ця спільна праця з дорослими. Взагалі довге і тісне співжиття нашого села з економіями, обопільні відносини і умови праці наложили на його мешканців якесь одворотнє тавро. Нікого і тут, наприклад, не здивує, те, що і якийсь досить заможній селянин піймаєтся на злодійстві. Не вкрила Покрова від цього й тутешніх штундистів, Навіть з певністю можна сказати, що моральний розклад, який вносить економія в життя селян, більш відбився на цій секті, ніж на всіх останніх. Помимо всіх вад, пиха, зарозумілість і нахабство в відносинах в першу чергу належать штундистові. Отже досить ясно стане після цього, оскільки потрібна нашому селянству освіта і всілякі розумні і користні розваги. Але в тім то й лихо, що як раз цього самого у нас і бракує. Де кілько тому років попередник теперішнього панотця пробував був щось зробити в цім напрямі. Але однобокі заходи, направлені більше на боротьбу з штундистами, неуміння і особисте поведіння цього батюшки тільки й прислужились до ширшого росповсюдження штундизма і діскредатування православія. Школи ж хоч і здавна тут істнують, але тільки сліпим не видко, скільки світла вони вносять в затуркану голову української дитини. Крім двох однокласових (земської і церковно- парахвіяльної) шкіл, в 1909 році відкрито ще й земську двохкласову школу. Оце й усі ті джерела, з яких має духовну їжу тутешнє селянство, розуміється в роки свого пробування в школі, бо ні при одній із них немає бібліотеки для громадського вжитку, навіть школярам не вистачає книжок для читання. Більше-ж нігде книжки дістати. Одним словом можна сказати, що досліднім і роком учення в школі закінчується назавжди і освіта. Про громадську бібліотеку-читальню звичайно нема і і чого й казати. Хоча навіть земство і ніби б то і мав на увазі заснувати бібліотеку, але мабуть поки сонце зійде, роса очі виїсть. А поки-що єдиною розвагою для нашого селянства являється шиньок та пивні, – тут завжди людно, шумно й весело;