Коваль О.Г., Коваль Г.П. Становлення та розвиток руху суфражисток / Олексій Геннадій Коваль, Геннадій Павлович Коваль, – Миколаїв – 2020. – 132 с.

Коваль О.Г., Коваль Г.П. Становлення та розвиток руху суфражисток 103 рівноправності поширювалися всупереч усім кордонам, а українки були до нього дуже сприйнятливі. Марія Вілінська ( Марко Вовчок ) володіла десятьма мовами. Вона видавала журнал, який був покликаний допомагати інтелігентним жінкам, у ньому піднімалося питання емансипації. У 1871 році вийшло 12 номерів видання, а у 1872 – 5. "Мене дуже тепер хвилює, скільки могли б зробити жінки, дочки і дружини священиків, і вони нічого не роблять", – писала Марія Вілінська. Леся Українка та Ольга Кобилянська не були учасницями руху, але їхні погляди, листи та їхні героїні дають право називати їх феміністками. В Україні є своя історія жіночого руху, свої організації, які боролися за право доступу жінок до вищої освіти. Було товариство захисту прав працюючих жінок, союзи та гуртки українок, які відстоювали ідеї жіночого рівноправ'я ще у 19 столітті. А Союз Українок, заснований жінками Західної України, нараховував 60 тисяч членів [125].