Коваль О.Г., Коваль Г.П. Становлення та розвиток руху суфражисток / Олексій Геннадій Коваль, Геннадій Павлович Коваль, – Миколаїв – 2020. – 132 с.

Коваль О.Г., Коваль Г.П. Становлення та розвиток руху суфражисток 32 Перші жіночі товариства, що поставили собі на меті осягнення прав голосування жінкам, були засновані в Лондоні, Манчестері та Едінбурзі в 1867 році. З того часу число їх річно зростало. В 1906 році всі ці товариства об’єдналися в спілку, в яку тепер входять більше як 250 окремих жіночих товариств. В 1910 році уперше була заснована «партія жіночого голосування» в парламенті. В цю партію вступили членами члени різних англійських політичних партій. Взагалі весь англійський жіночий рух, від самого початку і до цього дня, був і є par excellence міжпартійним. Головою жіночої партії в парламенті було обібрано Лорда Літтона, який уже встиг придбати собі широку славу борця за жіночу рівноправність. Безпосередньою метою утворення «партії жіночого голосування» в парламенті було скласти законопроект, який би, становлячи компроміс між поглядами всіх окремих прихильників жіночої рівноправності, мав всі шанси привернути собі парламентську більшість. Такий законопроект і було скомпоновано, і під назвою «примиренського законопроекту» («Conciliation Bill»), він став до певної міри тим гаслом, під яким іде вся боротьба англійських суфражисток в цю хвилину. Conciliation Bill був внесений на розгляд Ради Громад партією жіночого голосування, і в липні 1910 року він був увалений більшістю 110 голосів, при другому голосуванні. Уряд, голова якого Асквіт є відвертим ворогом жіночого голосування, «сховало законопроект на полицю», або, по нашому, поклало його під сукно, після того як він звитяжно пройшов крізь перше і друге голосування. Це становище уряду стало причиною, що в травні 1911 року «примиренський білль» був знову внесений в парламент, хоч і в зміненій трошки формі. На цей раз «білль» знову був двічі ухвалений в Раді Громад, і на другому голосуванні дістав більшість 167. Уряд мусив піти на поступки, тим більше, що серед членів самого кабінету є щирі прихильники жіночого голосування. До таких, наприклад, належить відомий Ллойд-Джордж, і міністр закордонних справ, Едвард Грей. Одже в травні 1911 року, прем’єр Асквіт пообіцяв в парламенті, що він дасть полегкості в сесії 1912 року на дальший поступ жіночого законопроекту в парламенті.