Коваль Г.П. Українські робітники в третьому рейху / Коваль Геннадій Павлович. – Миколаїв – 2021. – 131 с.

Українські робітники в третьому рейху / Коваль Геннадій Павлович. 55 Поруч з можливістю виходити з табору, бо кожен приходить до Німеччини як вільний робітник, особливу роль грає організація проведення вільного часу. При цьому на перший план виступає музика, народні танці, гри, спорт і т. інш., при чому знову таки керівники підприємств дають потрібні допоміжні засоби. Також створені за ініціативою головного уповноваженого для справ праці мистецькі групи, які приносять розвагу в життя табора своєю музикою і іншими розвагами. Далі треба згадати, що в табори над силаються українські й російські газети («Українець» і «Труд»), які робітники можуть купувати для себе. Важливим зв'язком з батьківщиною є поштовий рух, який можна використовувати, висилаючи на місяць дві поштові картки з карткою на відповідь. Необхідно, щоб робітник подавав докладну домашню адресу з тим, щоб пошта могла належно скерувати листи. Прізвище і ім'я адресата, місце мешкання його район, округа або пошто вий уряд, назва уряду праці, в окрузі якого лежить місцевість, – є необхідними перед умовами для належного поштового руху. Робітники працюють згідно з своїм фахом та знанням. Платня за працю видається згідно з успіхами. Заробітна платня є такою, що кожен стараний робітник може заощадити добру суму грошей і, одержавши проценти за вклади, здобуває капітал, який дасть йому можливість створити належне існування на батьківщині. Як блідне поруч з цими не багатьма даними забріхана агітація „червоного робітничого раю“! Де будьколи більшовизм давав своїм робітникам в загальному хоч би при близно подібні умови праці? Українські робітники і робітниці в Німеччині бачать, що це є правдивий соціалізм, і мають лише один клич; вкладом всіх своїх сил допомагати справі повалення більшовизму для побудови кращого і справедливого ладу в світі [4 – 6]. 21 квітня. Як живуть наші українські робітники в Німеччині