Коваль Г.П. Українські робітники в третьому рейху / Коваль Геннадій Павлович. – Миколаїв – 2021. – 131 с.

Українські робітники в третьому рейху / Коваль Геннадій Павлович. 57 Більші кімнати бараку перегороджені на дві частини високими. У зріст людини, параванами, за якими стоять ліжка. Частина ліжок зайнята; ось тут одна ясна, а там темна голівка притулилася до подушки. Це робітниці нічної служби; вони недавно майже самі себе перевершили, давши таку і продукцію, що керівництву і не снилось про неї. Ца інших ліжках поприсідали жінки та дівчата. Вони саме прокинулись. Через несміливість прозирає цікавість, вони натягають накривала аж по бороду та слідкують за відвідувачами великими очима з-за високих розвинених щік. Підлога чисто вимита піском, і чистішої не може і бути. Деякі українки привезли з собою власну постіль, мідні вишивані покривала, інші – килими і матраци. Там, де у великому приміщенні стоять столи та стільці, все прикрашено та зроблено привітливішим простими засобами. Від кутків до лампи висять гірлянди з кольорового паперу, на стінах розміщені кольорові листівки, образки з німецьких часописів, мандоліни та гітари. Українки самі прибирають житлові та спальні приміщення. Це роблять спеціально визначені для цього жінки. Власне виявилося, що ті жінки та дівчата і мають інотинктову відразу до зміни місця праці. Через те вони і роблять враження, що вони не вдоволені своею працею. Більшість з них, працюючи, нічогісінько, крім своєї праці не знає; вони майже це оглядаються, коли і хтось їх контролює, або дивиться на них. Вони працюють з вродженою самозрозумілістю, з якою віддихають, їдять, творять, а у вільних хвилинах налагоджують свої приватні справи, починаючи від писання – що 14 днів одна і картка, яка мандрує майже 4 тижні – до свойого дому, або до рідних і приятелів в інших таборах в Німеччині, та кінчаючи на прогулянках малими групами, або відвідинах театру, чи недільних танцях у великій кантині [7]. 8 травня. Як живуть українські робітники в Німеччині Дозвілля.