Опитування

Книжки яких українських видавництв ви хотіли б бачити на полицях нашої бібліотеки!

«Видавництво Старого Лева» - 28.2%
«Фоліо» - 9.2%
«Центр учбової літератури» - 3.5%
«КМ Академiя» - 2.1%
«Вища школа» - 2.1%
«Дух і літера» - 2.8%
«Юрiнком інтep» - 3.5%
«Самміт-Книга» - 4.9%
«Кальварія» - 3.5%
«Навчальна книга «Богдан» - 2.1%
«Видавництво Ліра-К» - 5.6%
«Право» - 12%
Інших видавництв, які не увійшли в перелік - 20.4%

Total votes: 142

Вхід

Віртуальна довідка

Про бібліотеку

Ремонт ноутбука своими руками. Быстрый и гарантийный ремонт ноутбуков. Срочный ремонт ноутбуков. Ремонт компьютеров на дому. Быстрый ремонт компьютеров своими руками. Настройка и ремонт компьютеров. Java уроки для начинающих. Лучшие java уроки. Учим язык Java с нуля. Обзор смартфонов samsung. Качественный обзор смартфонов samsung galaxy. Обзор смартфона samsung galaxy s4. Фото картинки приколы. Самые новые картинки приколы. Лучшие приколы картинки. Скачать аддоны для wow. Самые новые аддоны для wow скачать. Скачать аддоны для wow быстро и без реги. Видео уроки python. Лучшие python уроки. Учим язык python с нуля. Скачать шаблоны для Joomla. Самые новые joomla шаблоны. Бесплатные шаблоны для Joomla.

Календар

<< < серпня 2013 > >>
ПН ВТ СР ЧТ ПТ СБ НД
      1 2 3 4
5 6 7 8 9 10 11
12 13 14 15 16 17 18
19 20 21 22 23 24 25
26 27 28 29 30 31  

Статистика відвідувань

mod_jvcountermod_jvcountermod_jvcountermod_jvcountermod_jvcountermod_jvcountermod_jvcounter
96
748
3707
14169
1018719

Зараз на сайті

На сайті 272 гостей та немає учасників



Релігійні організації на Миколаївщині: історія та сучасність: Науково-популярний довідник. Частина 1 - Караїмська кенаса в Миколаєві

Рейтинг користувача:  / 1
ГіршийКращий 

Караїмська кенаса в Миколаєві

 

Історія культових споруд Миколаївщини була б неповною без розповіді про рідкісну малодосліджену пам’ятку архітектури – будівлю караїмської кенаси (молитовного будинку), розташованої в Миколаєві по вулиці Лягіна, 23-а. Її доля віддзеркалює історію перебування в нашому краї караїмів – малочисельного народу, який зараз знаходиться на межі зникнення. За новітніми даними в світі нараховується близько двох тисяч представників цього народу. На Миколаївщині, за даними перепису 1989 р., проживало 48 караїмів. Із них лише один назвав рідною мовою мову своєї національності, двоє – українську і 45 – російську мову.

Сучасна етнологічна наука з певними застереженнями доводить, що караїми є аборигенами Криму, нащадками тюркських племен, які входили в VIII-IX ст. до Хазарського каганату і після його розгрому Київською Руссю оселилися на території півострова. Термін “караїм”, що з староєврейської мови перекладається як “читець” (Тори), означає належність до віровчення караїмізму – секти в іудаїзмі, що визнає тільки Біблію (Старий заповіт) і відкидає Талмуд. З часом це поняття перетворилося в назву народності, стало етнонімом.

Мова караїмів відноситься до кипчацької підгрупи тюркських мов. Для запису релігійних текстів, творів світської літератури та фольклору караїми використовували єврейське, латинське та слов’яно-кириличне письмо. В іншому національному оточенні, завдячуючи общинній формі життя, вони довгий час зберігали мову та культуру, тюркську основу обрядів та традицій. Поєднання східної основи культури та іудейського віросповідання слугувало тому, що караїмів іноді вважали кримськими євреями, а їх храми – кенаси – помилково називали синагогами або мечетями. Зазначимо, що в списку архітектурних пам’яток, що підлягають охороні, затвердженому головним архітектором Миколаївської області, кенаса вважається караїмською мечеттю.

Осередком караїмської культури здавна був Крим, де й зараз проживає найбільш компактна група караїмів. Найбільш відомою архітектурною пам’яткою і одночасно історичним осередком цієї народності вважається фортеця Чуфут-Кале разом із прилеглим цвинтарем поблизу Бахчисараю. Збереглися відомий караїмський фонтан у Феодосії, будинок кенаси в Євпаторії, деякі інші цікаві пам’ятки караїмської культури. Завдяки діловим якостям, представники караїмської верхівки були шанованими людьми при дворі кримських ханів, їм доручали опіку над монетним двором та інші важливі справи. Тому не випадково із походу в Крим (1397 р.) литовський князь Вітовт забрав до Литви майже 400 караїмських сімей. Їх нащадки і зараз проживають у містах Паневежис та Тракай. Пізніше караїми переселилися в міста Галичини, Волині, а також у Київ. У Львові навіть була Караїмська вулиця.

Традиційною територією розселення караїмів були південні області України. Тут вони оселялися ще за часів турецького володарювання. В Херсонській губернії в 1851 р. їх проживало 446 осіб. Досить міцною в цей час була караїмська община Миколаєва, яка побудувала для своїх потреб невеликий кам’яний храм. У царській Росії караїми знаходились під покровительством законів імперії і користувались цілою системою пільг, в тому числі звільненням від військової повинності. У Миколаєві найбільш авторитетні караїми обиралися до Міської Думи та брали участь у вирішенні нагальних міських проблем.

У давні часи життя караїмів було тісно пов’язане з сільським господарством, зокрема садівництвом та городництвом. Вони вирощували високі врожаї винограду, яблук, тютюну. В містах займалися переважно ремеслами та торгівлею. У Миколаєві вони славилися як досвідчені майстри з вичинки шкір, виготовлення ювелірних виробів. Займалися продажем кримської солі, зерна, борошна, тканин, а також візництвом. Вже в першій половині ХІХ ст. у списку миколаївських купців зустрічаються кілька караїмських прізвищ, а на початку ХХ ст. серед 303 місцевих купців караїмів було 14.

У перші роки радянської влади на хвилі піднесення громадського руху спостерігається зростання національної самосвідомості серед караїмів. У 1924 році було створене Кримське об’єднання караїмських общин. При ньому працювали бібліотека, гуртки художньої самодіяльності, ансамбль пісні і танцю та самодіяльний театр. В Євпаторії виходила літературно-публіцистична збірка “Бизим Йол” (“Наш шлях”), працювали дві караїмські школи. Національно-культурне життя караїмів не припинялося і в Миколаєві. Однак, у 30-ті роки в умовах зміцнення тоталітарного режиму осередки караїмської культури були закриті.

В роки розбудови незалежної України здійснюються певні заходи щодо відродження караїмської мови та культури. Влітку 1989 року утворилася культурно-освітня асоціація караїмів. Невдовзі були створені два караїмські національно-культурні товариства, відроджені кенаси в Євпаторії та Чуфут-Кале. Певні зрушення в цьому напрямку відбулися і в Миколаєві. У 2001 році було створене Миколаївське історико-культурологічне товариство караїмів, яке очолив викладач історії мистецтвознавства Миколаївської філії Київського Національного університету культури та мистецтв Н.В.Сапак. Товариство налічує 20 осіб. Своєю метою воно вважає вивчення мови, історії, звичаїв караїмів та ознайомлення широкої громадськості, перш за все молоді, з культурою цього народу.

На жаль, донині залишається відкритим питання про збереження та реставрацію вже згаданої пам’ятки караїмської культури – кенаси, яка знаходиться в занедбаному стані. Вона була відкрита в 1846 році на розі вулиць Рождественської та Католицької (сучасних вулиць Лягіна та адмірала Макарова). Кам’яна прямокутна будівля з низьким чотирьохсхилим дахом органічно вписалася в міську забудову ХІХ ст. Її архітектурні елементи свідчать про східні уподобання замовників. На головному фасаді, що виходить на вулицю адмірала Макарова, на рівні другого поверху розташовані три великі вікна з завершенням у формі стрілчастих арок. Фасад рустований симетрично розташованими гранчастими напівколонами з трикутним завершенням. Із західної сторони будівлю прикрашає розташований вгорі, під самим дахом, пояс із маленьких вікон-арок з металевими ажурними решітками. В дореволюційний період при кенасі знаходилось і караїмське училище, яке утримувалось за рахунок добровільних пожертвувань. В ньому навчалися лише хлопчики.

В роки радянської влади кенаса ще деякий час діяла. У 1928 році її відвідували більше 100 віруюючих. Однак у 1930 році, коли державна машина войовничого атеїзму набрала обертів, кенасу закрили. За іронією долі колишній храм був перетворений у Будинок безбожника і використовувався для проведення атеїстичних заходів. У післявоєнний період у кенасі знаходився кінотеатр, потім – спортивний клуб. В останні роки багатостраждальну споруду спіткали нові випробування. Кілька років вона використовувалася як склад та крамниця. Під час переобладнання та пристосування будівлі до нових потреб на головному фасаді були пробиті два прорізи та вставлені металеві двері, були знищені металеві ажурні решітки на вікнах. Зміна зовнішнього вигляду та використання не за призначенням завдають шкоди цій цінній архітектурній пам’ятці і вимагають термінового втручання державних структур, що відповідають за охорону пам’яток історії та культури.

Крім кенаси, в Миколаєві знаходилася ще одна пам’ятка, точніше комплекс пам’яток караїмської культури, який, на жаль, втрачений назавжди. Це караїмський цвинтар, який офіційно називався цвинтарем іновірців, оскільки крім караїмів там ховали також мусульман та євреїв. Він знаходився наприкінці вулиці 8-го березня і був знищений 40 років тому. На його території розташовані житлові будинки та частина трамвайного парку.


 

Будинок Караїмської кенаси. Збудований 12.02.1847 р.

 

 

Vyzer O. E-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.   МОУНБ. Всі права застережено