Бібліотека відзначила 135-річний ювілей

Article Details

Category Новини

Рейтинг користувача:  / 0

10 листопада 2016 р. відбулися основні заходи з нагоди 135-річчя з дня заснування Миколаївської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. О. Гмирьова.

Ювілейні заходи розпочалися з науково-практичної конференції «Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека – центр громадського життя та інноваційного розвитку», участь в якій взяли представники влади, громадських організацій, творчих спілок, вищих навчальних закладів, засобів масової інформації, бібліотек, а також соціальні партнери та читачі бібліотеки.

Учасників конференції привітали заступник начальника, начальник відділу закладів культури та охорони культурної спадщини управління культури, національностей та релігій Миколаївської облдержадміністрації Л.О. Поддубна, голова Миколаївського регіонального відділення Української бібліотечної асоціації, директор ОУНБ ім. О. Гмирьова з 1987 по 2015 рр. Н.Ф. Богза та директор Державної бібліотеки України для юнацтва Г.А. Саприкін. Відеопривітання з ювілеєм бібліотеки прозвучали від генерального директора Національної парламентської бібліотеки України Т.І. Вилегжаніної та президента Української бібліотечної асоціації І.О. Шевченко.

У рамках презентаційного блоку «Професійні напрацювання бібліотеки» директор бібліотеки В.В. Агаркова окреслила місце Миколаївської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. О. Гмирьова в соціокультурному просторі регіон, представила професійні напрацювання бібліотеки та стратегічні орієнтири розвитку. Діяльність обласної наукової бібліотеки як науково-методичного центру для бібліотек області висвітлила заступник директора з наукової роботи Н.В. Моісеєва, а роль сучасних інформаційних технологій в інноваційному розвитку бібліотеки - заступник директора з проектно-інноваційної діяльності та автоматизації бібліотечних процесів О.М. Визір.

Відбулося відкриття виставки миколаївської портретної фотографії кінця ХІХ - початку ХХ ст. з колекції відомого краєзнавця Юрія Любарова «Подорож у минуле»

Article Details

Category Новини

Рейтинг користувача:  / 0

14 листопада у відділі документів і наукових розвідок з питань краєзнавства відбулося відкриття виставки миколаївської портретної фотографії кінця ХІХ - початку ХХ ст. з колекції відомого краєзнавця Юрія Любарова «Подорож у минуле».

Юрій Йосипович займається колекціонуванням фотографій близько 15 років. На виставці представлена лише частина зі старовинних знімків, на яких зображені далеко не всі відомі і знамениті серед своїх сучасників миколаївці. Але через століття вони залишили пам'ять про себе у своїх фотографіях, а нам – невідомі історії та інтерес до пошуку нових історичних таємниць. Є тут і портрет Михайла Свіжинського - брандмейстера, першого керівника пожежної бригади Миколаєва, фотографії діячів громадсько-освітньої організації «Просвіта», військових, міщан, дітей. Багато фотографій студійних, але є й ті, що зроблені військовими коштовними фотоапаратами того часу.

Особливу увагу приділили присутні виданням з фонду бібліотеки, що містять відомості про історію фотографії та фотомайстерні Миколаєва кінця ХІХ - початку ХХ ст.

У теплій, затишній атмосфері спілкування працівники ЗМІ, друзі та користувачі бібліотеки висловили свої захоплюючі враження від зустрічі та подякували відомому колекціонеру за представлену можливість побувати у минулому.

Запрошуємо усіх, хто бажає відвідати виставку, що буде експонуватися до 20 листопада у відділі документів і наукових розвідок з питань краєзнавства.

Генерал Скаржинский и его дети: неизвестное о представителях известного рода

Article Details

Category Сторонні публікації

Рейтинг користувача:  / 0

  Без малого два с половиной столетия назад, на землях нынешней Николаевщины, пустил корни дворянский род Скаржинских. Первым представителем так называемой «херсонской ветви» рода был Петр Михайлович Скаржинский. Впрочем, «херсонскую ветвь» будет правильнее назвать «трикратской». Ведь именно маленькая слобода Трикраты, еще с середины 70-х годов XVIII века, стала родовым гнездом Скаржинских – здесь они рождались, жили и умирали, с Трикратами связаны имена самых известных представителей этого древнего литовско-польского рода.

При всем многообразии публикаций о Скаржинских, до сих пор возникает немало вопросов относительно дат и отдельных фактов их биографии. Работа с документами госархива Одесской области, датированными 1780-1855 г.г., в частности, с метрическими книгами Ольвиопольского, Новомиргородского, Бобринецкого и Елисаветградского уездов, помогла определить точные даты (по старому стилю) и воссоздать более полную картину жизни некоторых представителей рода.

В 1733 г. шляхтич из Троцкого воеводства Александр Кизимирович Скаржинский, который был волонтером в российских войсках на территории Польши, переходит из католичества в православие и получает имя Михаил. Это позволяет ему быстро продвинуться по карьерной лестнице: 7 апреля 1734 г. Михаил «определен в российскую службу переводчиком языков латинского и польского», а 18 июля 1737 г., «по усмотрению генералитета» – назначен сотником в Лубенский полк сотни Куриньской, что на Полтавщине. Входящий в казацкую элиту сотник имеет всевозможные имущественные преференции. Так, «за восприятие веры православной и за ревностные службы» М. Скаржинский получил в собственность 20 дворов в Чорнусской сотне полка.

В 1741 г. лубенский сотник женится на Марии Дьяковской. Средний из троих сыновей Петр, 1743 года рождения – стал родоначальником «трикратской ветви» Скаржинских.

Петр всецело посвятил свою жизнь военному делу. С 20-летнего возраста состоит на службе в Малороссийской войсковой канцелярии, вскоре получает чин военного товарища. В русско-турецкую войну 1768-1774 г.г. П. Скаржинский в чине поручика служит в казачьем полку, навербованного из поляков и украинцев, а также «из разных иностранцев славянской крови» (т. н. Нововербованный полк).

Согласно заключенному в 1774 г. Кючук-Кайнарджийскому мирному договору, турецко-подданные, воевавшие на стороне России, получали амнистию и право в течение года покинуть пределы Османской империи. Началась массовая миграция албанцев, греков, молдаван, волохов, болгар, поляков; с территории Турции в полном составе даже вышел полк, впоследствии названный Арнаутским. Российское правительство предложило переселенцам «вольности» только что уничтоженной Запорожской Сечи. Желая привлечь на малозаселенные земли Северного Причерноморья как можно больше людей, назначенный наместником Новороссийского края граф Григорий Потемкин в своих ордерах неоднократно подчеркивал, что «желающие тут селиться получат льготы и землю для вечного им жилища».