20 квітня: цей день в історії України

Article Details

Category Новини

Рейтинг користувача:  / 0

Петро Сагайдачний (1570–1622) – видатний український полководець, православний шляхтич гербу Побуг, гетьман реєстрового козацтва, кошовий отаман Запорозької Січі

20 квітня 1622 року Петро Сагайдачний помер унаслідок ускладнень вогнепального поранення руки, яке отримав під час битви під Хотином.

Точна дата народження Петра Конашевича-Сагайдачного невідома – серед версій істориків значаться і 1550 рік, і 1582. Найбільш ймовірно, що він з’явився на світ у 1570 році в селі Кульчиці поблизу Самбора на Львівщині.

Його батько був шляхтичем, родина мала власний герб. По батькові і назвали Петра Конашевичем, а друга частина прізвища – Сагайдачний (від слова «сагайдак», тобто футляр, де зберігаються стріли) – додалась уже на Січі. Саме там він отримав своє легендарне прізвисько за те, що як ніхто інший відзначився особливим умінням стріляти з лука, який завжди мав при собі. За народними переказами, Сагайдачний за хвилину міг випустити від восьми до дванадцяти стріл, які летіли іноді за 500 кроків.

Похорони гетьмана припали на Провідну (Фомину) неділю, 28 квітня 1622 року. На велелюдному похороні зібрались його бойові побратими, мешканці Києва. Під час похорону учні Київської братської школи читали приурочені до цієї скорботної події «Вірші на жалосний погреб гетьмана Сагайдачного» о. Касіяна Саковича, у яких возвеличувались подвиги українського полководця та його служіння християнській вірі.

Народилася Ганна Павлівна Світлична - українська письменниця, поетеса

Article Details

Category Новини

Рейтинг користувача:  / 0

Ганна Павлівна Світлична народилася 20 квітня 1939 року в м. Павлоград на Дніпропетровщині в сім’ї службовця.

Із семи років була прикута до ліжка тяжкою недугою, освіту здобувала самотужки. Рано почала писати, поезія була єдиною її розрадою. У 1961 вийшла перша її книжка поезій «Стежки неходжені весняні», численні рецензії і відгуки засвідчили: з’явився поет. Наступного року Ганну Світличну прийняли до Національної спілки письменників України.

Її книжки виходили одна за одною: «Золоте перевесло» (1963), «Сонячні причали» (1966), «Дозрівання» (1969), «Кольори» (1970), «Доброго ранку» (1972) – для дітей, «Літозбір» (1973) – вибране, «Кордони серця» (1974), «Сьогодні і завтра» (1978), «Зором серця» (1980), «Свято калини» (1988) – вибране. За книгу «Літозбір» (1973) вона була вшанована республіканською літературною премією імені Миколи Островського. Цю збірку пізніше перевидали в російському перекладі.

16 книжок віршів, численні публікації у збірниках, журналах «Вітчизна», «Дніпро», «Прапор», республіканських і місцевих газетах – ось творча спадщина поетеси.