Статті

Генерал Скаржинский и его дети: неизвестное о представителях известного рода

Рейтинг користувача:  / 2

Деталі

Хіти: 2445

  Без малого два с половиной столетия назад, на землях нынешней Николаевщины, пустил корни дворянский род Скаржинских. Первым представителем так называемой «херсонской ветви» рода был Петр Михайлович Скаржинский. Впрочем, «херсонскую ветвь» будет правильнее назвать «трикратской». Ведь именно маленькая слобода Трикраты, еще с середины 70-х годов XVIII века, стала родовым гнездом Скаржинских – здесь они рождались, жили и умирали, с Трикратами связаны имена самых известных представителей этого древнего литовско-польского рода.

При всем многообразии публикаций о Скаржинских, до сих пор возникает немало вопросов относительно дат и отдельных фактов их биографии. Работа с документами госархива Одесской области, датированными 1780-1855 г.г., в частности, с метрическими книгами Ольвиопольского, Новомиргородского, Бобринецкого и Елисаветградского уездов, помогла определить точные даты (по старому стилю) и воссоздать более полную картину жизни некоторых представителей рода.

В 1733 г. шляхтич из Троцкого воеводства Александр Кизимирович Скаржинский, который был волонтером в российских войсках на территории Польши, переходит из католичества в православие и получает имя Михаил. Это позволяет ему быстро продвинуться по карьерной лестнице: 7 апреля 1734 г. Михаил «определен в российскую службу переводчиком языков латинского и польского», а 18 июля 1737 г., «по усмотрению генералитета» – назначен сотником в Лубенский полк сотни Куриньской, что на Полтавщине. Входящий в казацкую элиту сотник имеет всевозможные имущественные преференции. Так, «за восприятие веры православной и за ревностные службы» М. Скаржинский получил в собственность 20 дворов в Чорнусской сотне полка.

В 1741 г. лубенский сотник женится на Марии Дьяковской. Средний из троих сыновей Петр, 1743 года рождения – стал родоначальником «трикратской ветви» Скаржинских.

Петр всецело посвятил свою жизнь военному делу. С 20-летнего возраста состоит на службе в Малороссийской войсковой канцелярии, вскоре получает чин военного товарища. В русско-турецкую войну 1768-1774 г.г. П. Скаржинский в чине поручика служит в казачьем полку, навербованного из поляков и украинцев, а также «из разных иностранцев славянской крови» (т. н. Нововербованный полк).

Согласно заключенному в 1774 г. Кючук-Кайнарджийскому мирному договору, турецко-подданные, воевавшие на стороне России, получали амнистию и право в течение года покинуть пределы Османской империи. Началась массовая миграция албанцев, греков, молдаван, волохов, болгар, поляков; с территории Турции в полном составе даже вышел полк, впоследствии названный Арнаутским. Российское правительство предложило переселенцам «вольности» только что уничтоженной Запорожской Сечи. Желая привлечь на малозаселенные земли Северного Причерноморья как можно больше людей, назначенный наместником Новороссийского края граф Григорий Потемкин в своих ордерах неоднократно подчеркивал, что «желающие тут селиться получат льготы и землю для вечного им жилища».

Перша публічна бібліотека у м. Миколаєві

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Хіти: 4470

Мірошниченко Євгеній Гордійович, доцент кафедри «Журналістика» Миколаївської філії Університету розвитку людини «Україна», кандидат філологічних наук

У нас на устах сотні крилатих висловів про книгу. Вона - «їжа для душі», у неї, як і в людини, своя доля. Є такі слова і про бібліотеку, у неї теж своя доля. Вона - джерело знань, вогнище культури, причал людської мудрості. Ми живемо в часі разом з бібліотекою, цей час, як писав філософ Бахтін, вливається в простір, утворюючи «дороги життя», формуючи нашу долю.

 Легендарний Григорій Потьомкін, який заснував і вдихнув життя в Причорноморський край, теж міг би сказати: “дайте мені підручники, морські карти, лоції, дайте бібліотеку - і я побудую місто і Чорноморський флот”. У рік заснування Миколаєва - 1789-й - він давав вказівку начальнику своєї канцелярії: «Прошу доставити книгу англійця Говарда». Його цікавили дослідження автора твору «Опис головних лазаретів Європи».

История Кантакузенки (Кантакузовки)

Рейтинг користувача:  / 1

Деталі

Хіти: 4192

Здравствуйте, уважаемые сотрудники «Гмыревки»!

Я с удовольствием знакомлюсь с материалами, которые вы размещаете на сайте библиотеки. Особенно меня заинтересовали публикации из серии «Очерки истории Южного Побужья». Однако, прочитав историю села Кантакузовка, отметил несколько существенных неточностей. Дело в том, что историей Кантакузенки (Кантакузовки) я интересуюсь еще с середины 80-х годов прошлого века, беседовал со многими старожилами села, имею оригиналы некоторых документов. В 2009 году историю этого знатного рода я  изложил на страницах Вознесенской городской газеты «Новый город». Поэтому, позвольте сделать несколько правок в материал «Кантакузовка», размещенный на сайте «Гмыревки».

Главная неточность состоит в том, что основателем Кантакузенки был не Иван Родионович Кантакузен (Иоанн Кантакузино), а его меньший брат Николай Родионович. Поместьем Иоанна была д. Кодрень Окницкого района Молдавии, которую он унаследовал от своего отца Раду (погиб на охоте под Бухарестом в 1774 году). Первое документальное упоминание об этой деревне датируется 1765 годом, а поместьем И. Р. Кантакузена она считается с 1774 года, где по статданным в ней уже было 48 дворов.

Культурно-освітня діяльність Миколаївської громадської бібліотеки у святковій культурі Миколаївщини кінця ХІХ - початку ХХ ст.

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Хіти: 6008

Мицик Сергій Васильович, заступник директора з навчально-виробничої роботи Миколаївського коледжу культури та мистецтв, здобувач Київського національного університету культури і мистецтв

У культурно-освітній діяльності Миколаєва кінця ХІХ – початку ХХ ст. важливу роль відігравали громадські та благодійницькі товариства, такі як «Просвіта», Особливий комітет піклування про народну тверезість, Миколаївське відділення Імператорського Російського Товариства Садівництва та ін. Серед всього розмаїття громадських та благодійницьких товариств значний внесок у культурно-освітню діяльність Миколаївщини зробила Миколаївська громадська бібліотека.

Компанія «НІБУЛОН» подарувала нові книги бібліотекам Миколаєва

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Хіти: 4848

 22 травня компанія «НІБУЛОН» передала трьом найбільшим бібліотекам Миколаївщини колекцію книг. Бібліотечні фонди Миколаївської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. О.Гмирьова, Центральної бібліотеки ім. М.Кропивницького і Науково-педагогічної бібліотеки м. Миколаєва поповнились художніми, історичними, краєзнавчими та енциклопедичними виданнями.

 Більшість цих книг побачили світ завдяки підтримці генерального директора ТОВ СП «НІБУЛОН», Героя України О.Вадатурського, і сьогодні ці видання дійдуть до своїх читачів.

Використання слов'янського книжкового фонду бібліотеки ім. О. Гмирьова при викладанні філологічних дисциплін у вищому навчальному закладі

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Хіти: 4217

Харчук Оксана Володимирівна, старший викладач кафедри слов'янської філології Південнослов’янського інституту Київського славістичного університету

Вивчення філологічних дисциплін у вищих навчальних закладах із залученням слов'янського книжкового фонду є одним із найважливіших етапів підготовки студента-філолога. Багато явищ потребує практичного опанування, заглиблення в мовні факти, аналізу різноманітних мовних зразків різних стилів у різні періоди функціонування. Щоб і теоретичне, і практичне засвоєння курсу було органічним і ґрунтовним, кожному студентові необхідно наочно простежити процес формування лексичних, орфоепічних, граматичних і правописних норм. Слід зазначити, що в сучасних умовах, коли обсяг необхідних людині знань стрімко зростає, вже неможливо акцентувати увагу лише на засвоєнні певних фактів. Важливо прищепити вміння самостійно поповнювати свої знання, орієнтуючись на різноманітну інформацію, що нам дає слов'янський книжний фонд.

Наукові дослідження - провідний напрям діяльності ОУНБ України

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Хіти: 5878

 Савіна Зоя Іванівна, заступник генерального директора Державного закладу «Національна парламентська бібліотека України»

 Науково-дослідна робота є провідним напрямом діяльності обласних універсальних наукових бібліотек. Аналіз звітних матеріалів свідчить, що усі вони проводять наукові дослідження, які мають суто прикладний характер і спрямовані на удосконалення діяльності як окремої бібліотеки, так і бібліотек регіону в цілому.

Співпраця Миколаївської ОУНБ ім. О. Гмирьова з інститутом післядипломної педагогічної освіти з підвищення професійного рівня педагогічної громадськості області

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Хіти: 4698

 Волос Ольга Василівна, старший викладач кафедри суспільствознавчої освіти Миколаївського інституту післядипломної педагогічної освіти

У Законі України «Про бібліотеки і бібліотечну справу» бібліотека визначена як «соціальний інститут», що забезпечує актуальність і загальнодоступність документно-інформаційних ресурсів, що містять і зберігають знання, набуті в процесі розвитку людства, сприяють піднесенню інтелек¬туального та культурного потенціалу суспільства.