
2 квітня 1817 року у Полтавській губернії в родині шляхтича народився Яков Васильович Дяченко (1817 - 1871) - засновник на Зеленому Клині міста Хабаровськ.
Освіту здобув у приватних навчальних закладах.
15-річним вступив на військову службу унтер-офіцером у Тираспольський кінно-єгерський полк, через рік був переведений у Фінляндський драгунський полк. В 1835 році за відмінну службу підвищений у корнети, а в 1837 році став поручиком.
У 27 років штаб-ротмістр за власним бажанням звільнився. Хотів молодим одружитися з коханою полтавчанкою, мати сина. Так і сталося: одружився, народився син Володимир.
У 1852 р. Дяченко Яків Васильович повернувся на службу. Східний Сибір, Амур – і родина поряд. Саме під його командуванням у 1858 р. солдати 13-го батальйону, що діяв у Сибіру, заклали на берегах Амура військовий пост, який назвали Хабаровкою - на честь "землепроходця" Є.Хабарова. З часом Хабаровка перетворилася на Хабаровськ - столицю російського Далекого Сходу.
Генерал-губернатором Східного Сибіру Миколою Муравйовим йому було доручене "головне завідування Уссурійським батальйоном Амурського козацького війська і завідування тубільцями, що живуть до Горіна вниз по Амуру". Після успішного виконання завдання Яків Дяченко в 1866 році отримав підвищення до полковника і став начальником Новгородського посту (бухта Посьєт), де і помер в 54-річному віці.
За участі Якова Васильовича Дяченка засновано 30 населених пунктів на Далекому Сході; найбільші з них – Благовіщенськ і Хабаровськ. І сьогодні існує кордон між Росією й Китаєм, у визначенні якого брав участь Дяченко.
Хабаровськ у 1917-1922 роках був ключовим центром Зеленого Клину«Нової України» - співмірної за площею до європейської України. Тут діяли потужна українська громада, школи, кооперація. Видавались українські газети і, навіть, формувалось частини українського війська. А у 1930-х роках Хабаровськ став центром українізації Далекого Сходу.
У травні 2008 року на честь 150-річчя міста Хабаровська його засновникові Якову Дяченку було встановлено бронзовий монумент у районі вулиці Шевченка, яка була першою вулицею нового міста. А неподалік від пам'ятника розташований провулок, названий на честь Дяченка.
За рік до того в Хабаровську побачила світ книга місцевого краєзнавця М.Наволочкіна про Я.Дяченка "Головна справа капітана Дяченка".
