
13 квітня 1928 року у Києві відбулася прем'єра фільму"Звенигора" Олександра Довженка – кінорежисера та одного з основоположників українського кінематографу.
Сюжет оповідає глядачам про діда Миколу. Старий марить скіфськими скарбами, що знаходяться у Звенигорі та ділиться цим із двома своїми онукам. Один з онуків – Тиміш – не дуже любить слухати дідові байки. Він має велике бажання віднайти скарб для "побудови кращого майбутнього". Інший онук – Павло – приєднується до петлюрівців та планує з'ясувати, де саме заховано скарб з дідової легенди.
У фільмі глядачам показують різні періоди історії України: скіфську епоху та гайдамаччину до самих часів більшовизму.
Над сценарієм до стрічки працювали Юрій Тютюнник і Майк Йогансен, однак фінальні правки були внесені самим Олександром Довженком. У титрах імена перших авторів вказувати не стали.
"В сценарії було багато чортовиння і явно націоналістичних тенденцій. Тому я його й переробив процентів на дев'яносто, внаслідок чого автори демонстративно "зняли свої імена", і це стало початком мого розходження з харківськими письменниками", – писав Довженко у своїй автобіографії.
Фільм "Звенигора" був відзнятий у 1927 році на першій кінофабриці ВУФКУ в Одесі. Під час обговорення сценарію багато хто назвав такий сюжет нісенітницею і виступив проти такого розвитку подій у фільмі. На це Довженко відповів наступне: "А я сценарій беру і буду ставити цю "нісенітницю"".
"Цей епохальний для української культури фільм прогримів, як несподіваний вибух, як раптова блискуча перемога" , – говорив Микола Бажан, поет "Розстріляного відродження".
Прем'єра фільму "Звенигора" змінила образ Довженка у суспільстві та зробила його провідним українським режисером у національному кінематографі. За радянських часів фільм вважали тріумфальним зображенням "будівництва нової соціалістичної держави".