27 квітня 1995 року з метою забезпечення ефективного управління коштами Державного бюджету України, підвищення оперативності у фінансуванні бюджетних видатків Указом Президента України створено Державне казначейство України, історія якого сягає часів Київської Русі. Прообразом казначейства можна вважати княжу казну Ярослава Мудрого і його спадкоємців, яка слугувала сховищем матеріальних цінностей князівств. Тут також писали укази, складали грамоти, вели поточне листування.
Першим у світі конституційне визначення державної казни (військової скарбниці ) зробив Пилип Орлик (1710–1742 рр.) у так званій Бендерській конституції. Статтею 9 цієї конституції передбачалось: “Військова скарбниця – то є державний скарб і фінанси у гетьманській державі.
Казначейством називають спеціальний підрозділ, який відповідає за управління грошима, фінансовими активами та фінансовими операціями. Воно є ключовим елементом фінансового управління та відіграє важливу роль у забезпеченні фінансової стабільності та ефективного використання ресурсів.
Діяльність казначейства України регулюють Конституція та закони України, постанови Верховної Ради, укази та розпорядження президента, декрети, постанови та розпорядження Кабінету міністрів, а також накази міністра фінансів, якому безпосередньо підпорядковується Державна казначейська служба.
Становлення та розвиток казначейської служби відбувалися у складний період формування новітньої історії України.
Шлях становлення та розвитку фінансової системи нашої держави свідчить про непересічну роль Державної казначейської служби України як ефективного та діючого учасника бюджетного процесу, який виконує почесну й відповідальну місію – забезпечує зміцнення фінансово-бюджетної дисципліни.