Вірш Христини Полянської "Герої не вмирають"
/ 1
- Деталі
- Хіти: 407
Безстрокова акція Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека "Поезія, народжена війною", триває вже другий місяць.
Вірш Христини Полянської "Герої не вмирають" вмить розлетівся по блогах і форумах. При тому, що до цього поетесу знали лише в дуже вузьких колах.
Жінко,чого Ви плачете?....
Ваш син - герой...
Ви що - не бачите....
Ще цей хлопчина. І он той...
Героєм був мені завжди...
з тих пір, коли почав іти...
з тих пір, коли сказав він "мама"...
я так раділа...так ридала...
Від щастя сльози проливала...
так, ніби знала...ніби відчувала...
я так його тримала...так оберігала...
та все ж пішов...за іншу битись маму....
мені ж залишив вічну рану...
А я дзвонила, кажу: "Сину,
іди додому, бо там гинуть..."
А він: "Неправда...тут все мирно..."
Мені від того було дивно...
І я його чекала...так чекала...
він вернеться...я вірила...я знала....
І він приїхав не колись...а нині....
виходжу я...дивлюсь...
моє дитя у домовині...
"Як справи, синку? Ну кажи, як справи?..
Чого мовчиш... Не хочеш подивитися на маму?
Відкрий же очі...вставай...ти хочеш так лежати?
Втомився, певно...вирішив поспати....
Боже ... я тебе укрию..ти ж такий холодний...
живіт запав...напевно,ще й голодний...
ходи,я вже на стіл накрила...
Ходи, тебе чекає вся родина"...
А люди кажуть, що здуріла...
що мертву так трясу дитину...
Та що ті люди...що вони там знають...
Мій син - герой...
Герої не вмирають...