Третім лауреатом Нобелівської премії з літератури став норвезький поет, драматург, прозаїк і громадсько-політичний діяч Б’єрнстьєрне Б’єрнсон (1832-1910). Він навчався у приватній гімназії у Христианії (Осло), вступив до університету, але не закінчив його і повністю присвятив себе створенню національного театру.
У 1857 р. Б’єрнсон став директором «Норске театер» у Берґені. Одночасно писав прозові твори і вірші. Вірш «Так, ми любимо цю землю» став національним гімном Норвегії. Повість «Сюневе Сульбакен», перекладена багатьма мовами, змусила Європу заговорити про нову літературу на континенті – норвезьку.
Вершиною творчості Б. Б’єрнсона є драматургія. Він став основоположником скандинавської історичної драми, почав першим у Скандинавії писати реалістичні п’єси на соціальну тематику.
У 1903 р. Б’єрнстьєрне Б’єрнсон отримав Нобелівську премію «за благородну, високу і різнобічну поезію, яка завжди відзначалася свіжістю натхнення і рідкісною чистотою духу», а також за «епічний і драматичний талант».
Сенсом боротьби всього його життя була національна гідність Норвегії, піднесення норвезької самосвідомості й культури. За його ініціативою в Норвегії було засновано «Спілку боротьби за мир».
З Україною та її історією Б’єрнсон познайомився завдяки редактору українського німецькомовного часопису «Ruthenische Revue» Роману Сембратовичу і не раз ставав на захист прав українців. Так, Б. Б’єрнсон надіслав листа міністру внутрішніх справ Росії В. Плеве щодо російського політичного гніту на теренах східних українських земель. У 1906 р. на сторінках впливового французького видання «Le Courrier Europeen» було опубліковано статтю про утиски українських національних прав у Російській імперії.
Норвезький письменник був знайомий із творчістю нашого Кобзаря, з окремими творами І. Франка, Лесі Українки, О. Кобилянської, В. Стефаника і високо їх цінував.
У фонді Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека маємо переклади творів Б. Б’єрнсона. Завдячуючи І. Франку, М. Яцків, А. Крушельницький та ін. маємо можливість ознайомитися з творчістю цього автора українською мовою.
Пропонуємо вашій увазі уривок із вірша «Норвегія» у перекладі Л. Горлача:
Норвегія,
В морі штормовім засніжена синь!
Шхери довкола зависли птахами.
Фіорди лискучими язиками
Лижуть основи скелястих твердинь.
Норвегія – гори та ріки,
Що линуть бурхливо з лісистих хребтів,
Линуть туди, де простори безмежні
Й міста обступили озера бентежні
І дзвони святкові на крилах вітрів.
Норвегія,
Хижі, і небо вгорі голубе.
Тільки й така-от проста, не картинна,
Хай без палаців – соснова, хатинна, –
Наша ти! Щасті чекає тебе!