Лауреат Нобелівської премії 1939 р. Франс Сілланпяя (1888-1964)
/ 0
- Деталі
- Хіти: 241
Фінський письменник Франс Сілланпяя (1888-1964) – лауреат Нобелівської премії 1939 р., єдиний в царині літератури від Фінляндії.
Сілланпяя народився у селищі Хямеенкюро, навчався в ліцеї в Тампере. В 1908 р. вступив до Гельсінського університету, де вивчав біологію, маючи намір стати лікарем. У цей час він познайомився представниками літературної та художньої богеми, багато читав, особливо любив Стріндберга, Метерлінка та Гамсуна. Ще студентом Сілланпяя почав друкувати свої перші оповідання у столичних журналах та газетах.
1913 р. Франс Сілланпяя залишає навчання в університеті і повертається додому з бажанням присвятити себе літературній діяльності. Його перший роман «Сонце і життя» (1916) продовжував традиції фінської ліричної прози і водночас був новаторським.
В 1917 році, коли Фінляндія здобула державну незалежність, виходить збірка новел Ф. Сілланпяя «Діти людські в поході життя», а у 1919 р. – перший великий твір письменника, роман «Праведна бідність», навіяний трагічними подіями громадянської війни у Фінляндії. Всесвітньовідомим став роман «Померла в юності» (1931), одночасно з цим твором Сілланпяя пише роман «Шлях мужчини» (1932), але найскладнішим із творів письменника дослідники вважають книгу «Люди в місячну ніч» (1934), що їй автор дав підзаголовок «Епічна сюїта».
У 1936 році Гельсінський університет надав письменнику звання почесного доктора. У 1939 році Ф. Сілланпяя перебував у стані важкої депресії, спричиненої смертю дружини, початком Другої світової війни, війною між Фінляндією та Радянським Союзом. У цей час він отримує Нобелівську премію з літератури за роман «Померла в юності» «за його глибоке розуміння селянства своєї країни та вишукане мистецтво, за допомогою якого він змалював їх спосіб життя та їхні стосунки з природою».
Ще з 1930 р. у Сілланпяя почали з’являтися ознаки інтелектуальної та емоційної кризи, перебуваючи в психіатричній клініці (1940-1943), він пише певною мірою автобіографічні романи «Август» (1941) і «Краса і страждання людського життя» (1945). Після одужання Ф. Сілланпяя написав ще три книги спогадів, часто виступав на радіо. Високий, широкоплечий чоловік, лисий і бородатий, Сілланпяя став у ці роки улюбленцем нації, за ним утвердилося прізвисько «Дідусь».
Книги Ф. Сілланпяя перекладені 18 мовами, включаючи іврит та японську. На його честь був названий астероїд, відкритий фінським астрономом і фізиком Юр’є Вяйсяля.
Фото з сайту: https://uk.wikipedia.org/