95 років від дня народження Алли Горської (1929-1970)

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Хіти: 56

18 вересня 2024 року виповнюється 95 років від дня народження талановитої української художниці, яскравої представниці руху шістдесятників, дисидентки, громадської діячки та правозахисниці Алли Горської (1929-1970).

Сповнена драматичних подій історія Алли Горської болісно перегукується із сьогоденням: за життя – заборони й демонтажі робіт, виключення зі Спілки художників, переслідування з боку КДБ, а згодом і жорстоке вбивство; тепер – знищені російськими окупантами мозаїчні панно художниці в Маріуполі – композиції «Боривітер».

Творчість Горської ґрунтувалась на традиціях київської академічної школи, народному мистецтві, українському авангарді 1920-х. Вона створювала масштабні мозаїки і панно, картини, костюми і декорації до вистав. Її роботи прикрашали будинки і гастрономи у Донецьку, Маріуполі і в Києві.

Декілька фактів з життя та творчості художниці:

-Народилась у творчій родині – батько – кінодіяч Олександр Горський в різні часи очолював Ленфільм, Ялтинську, Київську й Одеську кіностудії, театр-студію кіноактора на кіностудії імені Олександра Довженка. Мати – художниця костюмів.

-Разом зі своєю матір'ю 11-річна Алла пережила в оточеному нацистами Ленінграді дві блокадні зими.

-У 1943 році родина Горських переїхала до Києва, у 1948-му Алла, після закінчення з золотою медаллю середньої школи, вступила до Київського державного художнього інституту.

-У 1952 році Горська одружилася з молодим викладачем художнього інституту Віктором Зарецьким, з яким вони згодом створили багато спільних робіт.

Художній стиль Алли Горської ніяк не вписувався у рамки визначеного компартією «соцреалізму». Як це сталося з вітражем «Шевченко. Мати», який Горська разом з іншими художниками створила у вестибюлі Червоного корпусу Київського університету до 150-річчя поета. Зображений там Шевченко, який обіймає нещасну Україну-матір вочевидь не відповідав радянській ідеології. Партійні функціонери кваліфікували роботу як ідейно хибну. Вітраж розбили.

На початку 1960-х Алла Горська разом із Віктором Зарецьким, Василем Стусом, Василем Симоненком, Іваном Світличним ініціювали створення Клубу творчої молоді «Сучасник» – осередку відродження українського культурного життя у Києві. Квартира Горської та Зарецького на вулиці Рєпіна та їхня майстерня на вулиці Філатова були місцями зустрічей шістдесятників.

У квітні 1968 року Горська підписала резонансний лист-протест 139-ти діячів науки і культури до керівників СРСР щодо незаконних арештів і закритих судів над дисидентами. Проти підписантів почалися адміністративні репресії, Горську виключили зі Спілки художників.

Разом із Василем Симоненком та Лесем Танюком Алла Горська відкрила місця поховання розстріляних енкаведистами в 1930-х роках у Биківні, на Лук'янівському та Васильківському кладовищах, про що написала заяву в Київську міськраду.

Василь Стус присвятив Аллі Горській свій вірш «Ярій, душе, ярій, а не ридай».

Онука Алли Горської, художниця Олена Зарецька говорила: «Історія моєї бабусі, Алли Горської, може зараз перегукуватися з історіями багатьох українців. Багато хто зараз шукає свою ідентичність, свій фундамент. Особистість Алли Горської може стати такою підтримкою у цьому. Бо вона свою українську ідентичність знайшла вже у свідомому віці, після 30. Вона її плекала і відстоювала. Ті процеси, які зараз у багатьох відбуваються у зв’язку з війною, вони відбувалися і у Алли Горської за інших обставин, але за того ж агресора.»

Більш детально про життя та творчість художниці можна дізнатися з ілюстрованого видання: «Алла Горська: спалах перед світанком» (Київ : Видавництво "Кліо", 2019), книга зберігається у фонді відділу документів з питань культури і мистецтв Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека.

#Календар_МОУНБ #Вшановуємо #Свята #ВизначніДати #Вітання #Календар #ВизначніДні #Відзначаємо