Нобелівська премія з літератури 1973 р. Патрік Вайт (1912-1990)

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Хіти: 46

Романіст і драматург Патрік Вайт (1912-1990) був першим австралійцем, який отримав Нобелівську премію з літератури. У творах прозаїка знайшли своє віддзеркалення соціальні проблеми австралійського суспільства другої третини ХХ ст. Він показав, що у період небувалого для Австралії підйому «загального благоденства і добробуту» моральність і духовність залишалися поза межами життя.

Патрік Віктор Мартиндейл Вайт народився у родині землевласника в Лондоні, де під час подорожі перебували батьки. Школу відвідував спочатку у Сіднеї, з 13 років вчився в Англії у привілейованій школі – Челтенхемпському коледжі, який назвав «англійською в’язницею». Повернувшись в Австралію, працював ковбоєм і найманим робітником на вівчарських фермах.

У 1932 р. Патрік Вайт вступив до Кембриджському університету, де вивчав англійську, німецьку, французьку літературу. Там він почав писати художні твори. У 1935 р. вийшла його перша книга – збірник віршів «Орач», перший роман «Щаслива долина» (1939), присвячений епізодам з фермерського життя, роман «Ті, що живуть і мертві» (1941), де зображені різні соціальні верстви Лондона 1910-1930 рр.

Під час Другої світової війни служив у розвідці британських військово-повітряних сил у Африці, Греції та на Близькому Сході. Після війни письменник повернувся до Австралії, купив ферму у передмісті Сіднею, де розводив породистих кіз і собак, вирощував на продаж квіти й овочі, а пізніше зосередився на літературній творчості. Письменник також брав активну участь у захисті прав аборигенів, в антивоєнних маршах та протестах проти руйнування пам’яток австралійської природи. Уже в поважному віці та хворий, Вайт поставив умову: якщо будівельні корпорації не припинять тиск на довкілля Сіднея, він залишить Австралію. Його голос почули – і зелену красу було збережено.

У літературній скарбниці Патріка Вайта романи «Тітчина історія» (1948), «Фосс» (1957), «Ті, що мчать у колісниці» (1961), «Амулет» (1966), «Вівісектор» (1970), «Око бурі» (1973), «Справа Твейборна» (1979).

На окрему увагу заслуговує його роман-сага про силу та велич людей праці «Дерево людське» (1955) Рецензенти назвали цей твір «великим», а автора – «великим романістом».

У 1973 р. Патрік Вайт був удостоєний Нобелівської премії «за епічну і психологічну майстерність, завдяки якій був відкритий новий літературний материк». Отримані кошти письменник використав для заснування літературної премії (нині має ім’я Патріка Вайта), яка щороку вручається молодим талановитим письменникам.

Фото з сайта: https://world-writer.com/

#НобелівськаПремія #цікавіфакти #читайукраїнською

#Календар_МОУНБ #ВизначніДати #Відзначаємо