Лауреат Нобелівської премії з літератури 1975 р. Еудженіо Монтале (1896-1981)

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Хіти: 40

У 1975 р. лауреатом Нобелівської премії з літератури став італійський поет, прозаїк, літературний критик Еудженіо Монтале (1896-1981). Він є представником герметичної поезії – модерністської течії в літературі, що виникла як відгук митців на ідеологію фашизму, поряд зі своїми сучасниками Дж. Унгаретти та С. Квазімодо.

Е. Монтале народився в Генуї у родині комерсанта. Після важкого захворювання був змушений перервати навчання в школі у 14 років, старанно займався самоосвітою, цікавився вітчизняною й зарубіжною літературою та філософією.

Під час Першої світової війни Е. Монтале воював на австрійському фронті, а після повернення у 1919 р. повністю присвятив себе літературі. Популярності він здобув вже першими віршами, що ввійшли до збірки «Панцирі каракатиць» (1925), де передав настрої смутку і трагічного передчуття.

У 1927 р. Е. Монтале переїхав до Флоренції і наступного року отримав посаду директора знаменитої наукової бібліотеки Габинетто Вьесе. Через десять років він був звільнений за те, що відмовився вступити у фашистську партію. Надалі займався перекладами творів В. Шекспіра, Ю. О’Ніла, Т. С. Еліота, В. Б. Єйтса, адже ще юнаком самостійно вивчив англійську, французьку та іспанську мови. У 1948-1968 рр. Монтале працював музичним критиком і журналістом у міланській газеті «Корр’єре делла сера».

До найвідоміших збірників творів поета «Обставини» (1939), «Буря та інше» (1956) увійшов цикл віршів «Фіністерре» (1943), проникнутий гуманістичними мотивами. В останніх книгах «Сатура» (1971), «Щоденник 71-го і 72-го», «Зошит за чотири роки» (1977) на зміну герметизму з’явилися нотки гумору, іронії та гротеску.

У 1967 р. Монтале був обраний постійним членом італійського сенату.

У 1972 p. Еудженіо Mонтале був удостоєний Нобелівської премії «за визначні досягнення в поезії, позначені величезною проникливістю і висвітленням правдивого, без ілюзій, погляду на життя». Сам письменник так визначив свій творчий метод: «Я не шукаю поезію. Я чекаю, коли поезія відвідає мене».

Пропонуємо до вашої уваги вірші Е. Mонтале у перекладі Юрія Педана:

Обтрушую крижинки з милих кіс

Обтрушую крижинки з милих кіс:

з-за дальніх гір в моє ти вийшла поле.

На вітрі, що в обличчя б’є до сліз,

тремтиш і опритомнюєш поволі.

Вже пополудні. Тягнеться все далі

тінь чорна від айви. Холодне сонце

не квапиться сідати. Інші тіні,

знічев’я зазираючи за браму,

не відають, що тут притулок твій.

Щастя

Жадане щастя, щоб тебе здобути,

по лезу бритви йдуть...

Перед очима звабно мерехтиш

і під ногами стелишся зрадливо

крижиною, що раптом затріщить.

Той, хто тебе кохає над усе,

не зважиться торкнутись твого стану.

Якщо ти входиш у серця сумні,

несеш розраду, зігріваєш їх,

як ранок зігріва пташині гнізда.

Але чи варто все це сліз дитини,

чий м’ячик загубився в рівчаку?

Фото з сайта: https://www.ukrlib.com.ua/

#НобелівськаПремія #цікавіфакти #читайукраїнською

#Календар_МОУНБ #ВизначніДати #Відзначаємо