Лауреатом Нобелівської премії з літератури 1979 р. став грецький поет Одіссеас Елітіс (справжнє ім’я – Одіссеас Алепуделіс) (1911-1996). Поет обрав псевдонім Елітіс, тому що з літер ЕЛ, як пояснював він друзям, починаються найважливіші для нього слова «Елефтерія» (свобода), «Еллада» (Греція), «Елпіда» (надія).
О. Елітіс народився в м. Іракліоні на о. Крит. Вивчаючи право в Афінському університеті, майбутній поет захопився французькою поезією і перші вірші написав під впливом сюрреалістичної поетики. Він вступив у групу Нова література (Νέα Γράμματα), що випускала однойменний журнал, де у 1935 р. з’явилися його перші публікації. Напередодні нападу на Грецію фашистської Італії вірші Елітіса вийшли окремим виданням під назвою «Орієнтири» (1939).
У 1940 р. О. Елітіс пішов добровольцем на війну, воював проти військ Муссоліні та зазнав поранень. У 1943 р. побачила світ поетична збірка «Сонце Перше, з варіацією на одному промені», а у поемі «Пісня героїчна й скорботна…» (1945) знайшло відображення пережите під час війни.
Після звільнення Греції О. Елітіс працював в Інституті національного радіомовлення в Афінах, згодом друкував статті та огляди в газеті «Катимеріні». У 1948 р. поет переїхав до Парижу, де чотири роки вивчав літературу в Сорбонні, подружився з Пабло Пікассо, Анрі Матіссом.
Повернувшись на батьківщину, він десять років працював над поемою «Достойно єсть». Твір, побудований за законами візантійської літургійної поезії, складається з трьох частин: «Творіння», «Страждання», «Уславлення». Поема, опублікована у 1960 р., принесла автору Національну премію Греції в області поезії, а у 1961 р. композитор Мікіс Теодоракіс написав до неї музику, створивши однойменну ораторію.
Ще одним визначним твором поета вважається поема «Марія Нефелі» (1978).
У 1979 р. О. Елітіс одержав Нобелівську премію з літератури «за поетичну творчість, яка, спираючись на грецьку традицію, з почуттям та інтелектуальною проникливістю змальовує боротьбу сучасної людини за свободу та незалежність».
ДОСТОЙНО ЄСТЬ
(уривок з поеми)
Творіння
Зі словом народилося море.
Глянув я і здивувався –
море було засіяне малими світами в подобі моїй:
коні камінні з гривою вітру,
спокійні амфори
і вигнуті спини дельфінів –
Іос, Сікінос, Серіфос, Мілос.
З кожним словом прилітає ластівка,
аби принести людям весну
і багато дерев маслинових,
які проціджуватимуть світло крізь пальці,
щоб легко проникло в твій сон,
і багато цикад,
яких не помічаєш,
як і пульс на руці,
і краплю води,
щоб за бога була тобі і ти зрозумів її мову,
і дерево одиноке,
біля якого немає нікого,
щоб ти зробив дерево другом,
і відчув його дороге ім’я,
і клаптик землі під ноги,
щоб ти не пускав у боки коріння,
а тільки у глиб,
і небо широке вгорі,
щоб ти сам усвідомив безмежність
ЦЕЙ
світ малий і великий!
(переклад з новогрецької Василя Степаненко)
Фото з сайту: https://poetrydispatch.wordpress.com/
#НобелівськаПремія #цікавіфакти #читайукраїнською
#Календар_МОУНБ #ВизначніДати #Відзначаємо