Лауреат Нобелівської премії з літератури 1990 р. Октавіо Пас (1914-1998)
/ 0
- Деталі
- Хіти: 159
Мексиканський поет, есеїст-культуролог, перекладач, публіцист, дослідник цивілізацій Заходу та Сходу Октавіо Пас (1914-1998) – лауреат Нобелівської премії з літератури 1990 р. – один із найвизначніших мексиканських поетів ХХ століття.
Віршувати він розпочав у 14 років. Перша поетична збірка О. Паса «Дикий Місяць» вийшла друком у 1933 р., згодом з’явилися збірки «Корінь людський» і «Вони не пройдуть!».
Збірка про національну історію та мексиканський характер «Лабіринт самотності» (1950) була визнана однією з найвидатніших книг у жанрі есеїстики.
У збірках поезій «Свобода під чесне слово», «Саламандра», «Східний схил», «Повернення» автор змальовував далеке минуле своєї батьківщини, а у збірках «Змінний струм», «Діти болота», «Людинолюбний людожер» критикував тогочасну цивілізацію.
Октавіо Пас був дипломатом і працював у Міністерстві закордонних справ, посольстві Мексики в Японії, послом Мексики в Індії та Франції.
Протягом життя О. Пас був ініціатором створення журналів «Тальер», «Плураль» та «Вуельта», перекладав давньоіндійську та давньояпонську поезію, ліриків країн Європи.
Пас був почесним членом американської Академії мистецтв, почесним доктором ряду американських та європейських університетів. Поет був лауреатом іспанської літературної премії Мігеля де Сервантеса (1981) та інших національних та міжнародних премій. У 1990 р. Октавіо Пас був пошанований Нобелівською премією з літератури «за пристрасні всеосяжні твори, позначені чуттєвим інтелектом та гуманістичною цілісністю».
Твори О. Паса перекладені 32 мовами. Його творчості присвятили книги Семюел Беккет, Елізабет Бішоп, Мюріел Рукейзер та ін.
«Зрозуміти вірш – значить насамперед його почути. Слова входять через слух, змінюються перед очима... Читати вірші – значить слухати очима, слухати – читати слухом», – сказав Октавіо Пас.
Пропонуємо почитати вірш «Душевне» (переклад українського письменника і перекладача Юрія Покальчука):
Роздуми про війну
Розірвати чоло мені хочуть
Шляхами птахів нестримних
Рухається писання
Рука думає вголос
Одне слово гукає інше
У годину коли пишу
Оживає побачене мною
Черепаха книга і стіл
Складають крила завмирають
Вже ліхтарі засвітили
Закривається і відкривається час
У червоних панчохах бліда
Ти приходиш із ніччю.
Фото з сайту: https://www.ukrlib.com.ua/
#НобелівськаПремія #цікавіфакти #читайукраїнською
#Календар_МОУНБ #ВизначніДати #Відзначаємо