19 грудня в історії України: відкриття п'яти станцій метро
/ 0
- Деталі
- Хіти: 9
19 грудня 1980 рік — відкриття станцій метро "Оболонь" (тоді — "Проспект Корнійчука"), "Тараса Шевченка", "Почайна" (тоді — "Петрівка"),.
19 грудня 1981 рік — відкриття станцій метро "Площа Українських Героїв" (тоді — "Площа Льва Толстого"), "Олімпійська" (тоді — "Республіканський стадіон").
21-у станцію Київського метрополітену «Оболонь» було відкрито 19 грудня 1980 р. спільно зі станціями «Тараса Шевченка» та «Петрівка» (нині «Почайна»).
Початкова назва: «Проспект Корнійчука» (колишня назва Оболонського проспекту). Вихід у місто через два підземні вестибюлі: на Оболонський проспект та вулицю Героїв полку «Азов». Кілька років тому, західний вихід підземного переходу, розташованого на південній стороні станції, був з'єднаний із входом до торгового комплексу.
Архітектори: Т.Целіковська, О.Крушинський, О.Працюк, Ф.Заремба. Художник: П. Ганжа.
За початковими планами Куренівсько-Червоноармійська лінія мала піти після Подолу вздовж Кирилівської вулиці у бік площі Шевченка, але у зв'язку з будівництвом житлового масиву Оболонь, де наприкінці 70-х рр. мешкало вже близько 200 тис. осіб, трасування лінії було змінено на користь нового житлового масиву. З тих же причин було змінено черговість відкриття ділянок на лінії: якщо на початку 70-х передбачалося спочатку розвивати лінію на південь, то через кілька років плани змінилися та основні сили були спрямовані на розвиток Оболонського напрямку. У результаті другою пусковою ділянкою лінії став відрізок траси протяжністю 4,4 км, який був відкритий 19 грудня 1980 р. (до дня народження Л.І. Брежнєва).
Вся ділянка була збудована мілким закладенням, через що на Подолі довелося знести цілу низку будівель над трасою метро. Трасування лінії від «Контрактової площі» до «Тараса Шевченка» досі добре проглядається на картах по порожніх ділянках землі, хоча за останні десятиліття вони вже частково «заросли» різними спорудами.
Основна частина ділянки була споруджена у відкритий спосіб. Єдина частина пускової ділянки, споруджена закритим способом, - перегінні тунелі між «Тарасом Шевченком» та «Почайною».
Оригінальним способом було вирішено будівництво тунелів між «Почайною» та «Оболоню» через одне з озер, що утворилися після намиву території під ж-м Оболонь (зараз це озера Йорданське та Кирилівське). Після відсипання нижньої частини греблі через озеро, майбутні тунелі були просто споруджені на поверхні землі, а вже потім було виконано остаточне відсипання греблі, яким пізніше проклали південну частину Оболонського проспекту. Для протидії просіданням тунелі на цій ділянці побудовані на підсиленій основі.
Щоб не перекривати рухи трамвая, станцію будували частинами з тимчасовим перенесенням трамвайних колій убік.
У пошуках об'ємно-просторового рішення станції архітектори намагалися створити гармонію між метро та навколишнім середовищем: вони ніби продовжили наземну магістраль сучасного міста до підземної. Ряди шестигранних колон (з сіро-блакитного та рожевого мармуру) зали створюють загальне враження широкого світлого проспекту.
У центрі колійних стін, облицьованих жовтим мармуром, розташовані складні ковані композиції на тему театру, літератури та мистецтва (бо станцію спочатку було названо на честь письменника та драматурга Олександра Корнійчука). За словами однієї з чергових станції, композиції називаються «День» і «Ніч», але підтверджень цьому не знайшлося.