25 січня: цей день в історії України
/ 0
- Деталі
- Хіти: 60
25 січня 1648 року Богдан Хмельницький із козацьким загоном захопив Микитинську Січ, де невдовзі був обраний гетьманом Війська Запорозького. Так почалася війна, яка увійшла в історію України, як Хмельниччина. Спершу це було протистояння запорозьких козаків за свої права. Насамперед йшлося про розширення козацького реєстру, що дало б змогу козакам офіційно йти на військову службу й отримувати за це суспільний статус і гідну платню. Проте з часом цей конфлікт перетворився в національно-визвольну війну всього українського народу.
Козацький літописець Самійло Величко писав:«…За давнім запорозьким звичаєм, ударили з трьох найбільших гармат, а переночувавши, удосвіта знову стріляли з гармат. Коли розвиднилося, до Січі зібралася вже значна частина війська понад 30 тис. Коли вдарили на раду, то побачили, що для такої кількості війська січовий майдан затісний. Тому кошовий з Хмельницьким і військом змушені були вийти за фортецю».
Кошовий був за Хмельницького. Розповів про образи, яких зазнають русини від поляків і оголосив, що Хмельницький їздив до Криму і хан обіцяв надати допомогу. А Орда Тугай-бея стоїть коло Січі. “Слава і честь Хмельницькому! − вигукнуло зібрання − нехай він буде нашим гетьманом!“ Тоді кошовий послав писаря до скарбниці принести клейноди: королівську хоругву, бунчук із позолоченою кулею, булаву, військову печатку. Старшини вручили Хмельницькому ті знаки і визнали його гетьманом Війська Запорізького. Після цього частина війська розійшлася по куренях, інша з гетьманом і кошовим − пішла до церкви.
Обрання Хмельницького гетьманом відбулося на території Микитинської Січі 19 квітня (29 квітня за новим стилем)1648 року. Цю подію зобразив нікопольський художник К. Є. Орлов на картині «Вибори Богдана Хмельницького гетьманом України на Микитинській Січі».
З Микитинської Січі Б.Хмельницький звернувся з універсалами до українського народу, закликаючи його повстати проти чужоземних гнобителів.
«Ніколи ви не одержите перемоги над поляками, якщо зараз не скинете ярма урядників і не здобудете волю, ту волю, яку батьки наші купили своєю кров’ю,»- говорилось в одному з універсалів. Він закликав народ іти на Запорожжя – «в недоступні місця Дніпровського низу» і закінчував словами: «Було б дуже добре, якби на поляків вдарили негайно, зразу і всюди козаки і селяни.»
Звістка про події на Запорожжі швидко ширилась по всій Україні. Польська влада почала вживати негайні заходи, зокрема розпорядилась «не пропускати туди жодного українця».
Але, незважаючи на всі вжиті заходи, до Січі гуртом і поодинці йшли козаки, селяни, міщани. Сюди ж ішла патріотично настроєна українська шляхта. Вже наприкінці лютого, як це видно із слів сучасника, в Січі та її околицях зібралось приблизно 5 тис. чоловік.
Повстання на Микитинській Січі було явищем видатного історичного значення. Воно започаткувало визвольну війну українського народу проти панської Польщі, а звільнення Запорозької Січі від польського гарнізону було першим стратегічним успіхом у національно-визвольній війні.