В рамках проєкту «Книги без бар’єрів: аудіобібліотека для людей з порушенням зору» пропонуємо вашій увазі аудіозаписи творів Павла Глазового
/ 0
- Деталі
- Хіти: 11
Друзі, Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека продовжує реалізацію проєкту «Книги без бар’єрів: аудіобібліотека для людей з порушенням зору». Пропонуємо вашій увазі аудіозаписи творів видатного українського поета-гумориста і сатирика Павла Глазового.
Майбутній митець народився 30 серпня 1922 р. в с. Новоскелюватка Казанківського району Миколаївської області в родині хлібороба. У 1930-х рр. сім’я Глазових переїхала до Кривого Рогу. Здобувши базову освіту, майбутній поет закінчив педагогічне училище. У 1940 р. він пішов служити до армії, де здобув фах авіамеханіка. Павло Глазовий був учасником Другої світової війни, мав численні бойові нагороди й відзнаки.
Після війни вступив до Криворізького педагогічного інституту, згодом завдяки клопотанню письменника Остапа Вишні його було переведено на навчання до Київського педагогічного інституту на філологічний факультет.
У 1950–1961 рр. Павло Глазовий працював заступником головного редактора журналу «Перець», що сприяло збільшенню популярності видання в ті роки. Після 1961 р. деякий час працював на радіо редактором музично-гумористичної програми, згодом – заступником головного редактора журналу «Мистецтво» та очолював відділ «Новини кіноекрану». З 1968 р. він був членом Спілки письменників України (нині Національної спілки письменників України).
Із середини 1960-х до середини 1990-х рр. митець активно працював у жанрі гумору та сатири, створюючи віршовані співомовки, байки, гуморески, усмішки, фейлетони, репризи для цирку, а також авторські діалоги для надзвичайно популярного гумористичного дуету Штепселя і Тарапуньки. Загалом поет опублікував 27 збірок гумору та сатири для дорослих, 9 дитячих збірок, а також численні твори для газет, журналів і артистів розмовного жанру. Окремими виданнями вийшли: поема «Слався, Вітчизно моя» (1958), збірки сатири та гумору «Великі цяці» (1956), «Карикатури з натури» (1963), «Коротко і ясно» (1965), «Щоб вам весело було» (1967), «Мініатюри та гуморески» (1968), жартівлива поема «Куміада» (1969), «Усмішки» (1971), «Смійтесь, друзі, на здоров’я» (1973), «Вибране» (1974), «Байки та усмішки» (1976), «Весела розмова» (1979), «Хай вам буде весело» (1981), «Сміхологія» (1989), «Вибрані усмішки» (1993), «Веселий світ і чорна книга» (1993), «Байкографія» (1997), «Сміхослов» (1997), двотомник «Велика Сміхологія» (2000), «Сміхологія» (вибране) (2003), «Архетипи» (2003).
Побачили світ і книжки для дітей: «Пушок і Дружок» (1957), «Старі друзі» (1959), «Про відважного Барвінка та Коника-Дзвоника» (1958), «Іванець-Бігунець» (1963), «Як сторінка, то й картинка» (1964), «Про Сергійка-Нежалійка та клоуна Бобу» (1965), «Перченя» (1966).
Павло Глазовий – лауреат премії імені Остапа Вишні (1988), перший лауреат премії імені Петра Сагайдачного (1996) та літературної премії імені Наталі Забіли. Нагороджений орденом «За заслуги» III ступеня за вагомий внесок в українську літературу (1997), медаллю Міжнародного доброчинного фонду «Українська хата» – «За доброчинність» (2012), мав почесне звання «Заслужений діяч мистецтв України» (1993).
Помер 29 жовтня 2004 р., похований у Києві на Байковому кладовищі. Гумор Павла Глазового звучить тепло і живо й сьогодні, ніби щирий голос із минулого, що через усмішку торкається серця й об’єднує покоління.
Заходьте на ютуб-канал «Миколаївська ОУНБ» та українське!
https://www.youtube.com/playlist...