17 березня: цей день в історії України
/ 0
- Деталі
- Хіти: 97
Після розпаду Чехословаччини внаслідок Мюнхенської угоди 1938 року Закарпаття опинилося під загрозою угорської окупації. Угорщина, підтримувана нацистською Німеччиною та фашистською Італією, розпочала наступ на регіон, прагнучи повернути собі території, втрачені за Тріанонським договором 1920 року. У цих умовах Карпатська Січ – воєнізоване формування, створене наприкінці 1938 року на базі місцевих патріотів та добровольців із Галичини (членів ОУН), – стала головною силою оборони молодої держави.
Проте боротьба була нерівною. Угорська армія, значно переважаючи чисельністю та озброєнням, швидко окупувала Закарпаття. 14–18 березня 1939 року відбулися запеклі бої, зокрема на Красному полі, де січовики чинили героїчний опір. В цьому бою загинуло близько 230 січовиків.
Після поразки значна частина захисників Карпатської України потрапила в полон до угорських військ. Хоча вони й намагалися втекти, але уряди Словаччини та Румунії повернули їх назад. Саме ці полонені, переважно галичани, стали жертвами трагедії на Верецькому перевалі.
17 березня 1939 року угорські жандарми передали польській владі сотні полонених січовиків, захоплених під час боїв. Польща, яка на той час контролювала Галичину і межувала з Карпатською Україною через Верецький перевал, мала власні інтереси в регіоні. Польська влада розглядала українських націоналістів, зокрема членів ОУН, як загрозу своїй політиці полонізації та стабільності на окупованих українських землях. Тому полонені галичани, яких передали угорці, не отримали статусу військовополонених, а стали жертвами воєнного злочину.
Наступного дня, 18 березня, польські прикордонники з "Корпусу охорони пограниччя" вивели полонених на Верецький перевал. Їх розділили на колони по 70–80 осіб і відконвоювали вздовж лінії кордону на відстань 1,5–2 кілометри в обидва боки від перевалу. Там у передсвітанковій тиші пролунали постріли… Полонених розстріляли над селами Нова Розтока і Верб'яж, та між Петросовицею, Жупанами й Лазами.
За різними оцінками, було розстріляно від 500 до 600 січовиків. Тіла загиблих скинули в ями або залишили на схилах Карпат, де їх пізніше, коли зійшов сніг, знаходили місцеві жителі, яким довелося закопувати своїх побратимів.
15 жовтня 2017 року там урочисто відкрили Меморіальний комплекс полеглим січовикам, де спочивають 22 Герої.
Трагедія на Верецькому перевалі довгий час залишалася маловідомою. За радянських часів ці події замовчували, оскільки вони не вписувалися в офіційну пропаганду про "дружбу народів". Лише з кінця 1980-х років завдяки свідченням очевидців і зусиллям істориків правда почала виходити на поверхню.
У 2008–2015 роках пошукове підприємство "Доля" зі Львова провело розкопки на перевалі, виявивши останки 22 січовиків, які згодом урочисто перепоховали на меморіальному цвинтарі.
Сьогодні Верецький перевал є місцем пам’яті та вшанування. Щороку 17–18 березня українці збираються тут, щоб покласти квіти, запалити лампадки та відслужити панахиду за загиблими героями. Меморіал Героям Карпатської України, відкритий у 2017 році, став символом незламності духу тих, хто віддав життя за свободу.
Ця кривава трагедія – чергове нагадування про велику ціну, яку українцям довелося заплатити за свою мрію про державу. У 2025 році, коли Україна продовжує боротьбу за свою незалежність, роковини подій на Верецькому перевалі звучать як пересторога і водночас як заклик пам’ятати своїх героїв.
Джерело:
ESPRESO