Джаз – музика свободи

Рейтинг користувача:  / 1
ГіршийКращий 
Хіти: 1462

Історія виникнення джазу така  ж незвичайна, як і сама музика. Витоки його – у музиці вихідців з Африки. Один з перших дослідників джазу  Маршалл Стенс відмічав,  що джаз виник у результаті 300-річного змішування на північноамериканській землі двох великих музичних традицій – західноєвропейської та західноафриканської, тобто фактичного злиття «білої» та «чорної» культур. Музика, що була народжена пригнобленими верствами населення, захопила  широке коло мешканців Сполучених Штатів й через деякий час стала уособленням й гордістю американської культури. Вона висловлює свободу духу як притаманною її музичною естетикою, так й манерою виконання. 

Відомий американський дослідник джазу Уінтроп Сарджент відмічав, що сутність джазу не піддається точному визначенню. Джаз як ніби не бажає, щоб його пристосовували до музично-естетичних норм, звичних для європейських й американських інтелектуалів.

Так що ж це за загадкове явище – джазова музика? Спробуємо розібратися в цьому питанні за допомогою книг, що є у фонді відділу документів з питань культури і мистецтв.

Історія Джазу

Вивчення історії такого виду музики, як джаз, допоможе краще пізнати його сутність. 

 

Конен, В. Рождение джаза / В. Конен. – Москва : Сов. композитор, 1990. – 320 с.

Перша фундаментальна монографія  російською мовою, що  присвячена формуванню джазу, його музично-виразній системі та естетиці. Автор розглядає процес виникнення нових музичних видів і жанрів, що дуже відрізняються від традиційно-європейських. Показано,  що народження джазу у США було зумовлено передумовами розвитку музики у цій країні. Одна з особливостей розвитку музичної культури у США – синтез африканської і європейської культур. 

У центрі книги – питання про те, чому музика, що виникла в провінційному замкнутому негритянському середовищі, зайняла настільки чільне місце не тільки у США, але і в житті інших країн. Одна з причин виникнення феномену джазу, з точки зору автора, – поява особливого психологічного типу людини, для якого у рівній мірі була близька європейська та афроамериканська культура. У музичній сфері це явище проявляється  як синтез європейських і неєвропейських виразних музичних засобів.

 

Коллиер, Дж. Становление джаза : популярный ист. очерк / Дж. Коллиер. – Москва. : Радуга, 1984. – 389 с.

Американський музикознавець Дж. Коллієр у своїй книзі  аналізує історію джазу, розповідає про основні етапи розвитку цього музичного напрямку, дає характеристику творчості  найбільш відомих музикантів та розмірковує про роль джазу у сучасній музиці. Особливо багато уваги автор приділяє ролі артистичного середовища міста Нью-Орлеан у формуванні джазової музики.

 

Панасье, Ю. История подлинного джаза / Ю. Панасье. – Ленинград : Музыка, 1979. – 128 с.

Автор книги – французький музикознавець Ю. Панасьє, розповідає про формування та розвиток негритянського народного музичного мистецтва – «справжнього» джазу; висвітлює різні напрямки і жанри його еволюції, творчість найбільш видатних його представників. Ю. Панасьє вважає, що тільки джаз, створений вихідцями з Африки, має право називатися справжнім, оскільки цьому музичному напрямку  притаманні певні музичні закони та специфічна музична мова.

 

Мошков, К. Блюз. Введение в историю / К. Мошков. – Санкт-Петербург : Планета, 2010 . – 384 с.

Дана книга є спробою розповіді про історію центрального напряму афроамериканської музики XX ст. – блюзу, що пронизав популярні музичні жанри від джазу до соул і рок-музики. Автор книги – музичний журналіст Кирило Мошков  розглядає блюз не тільки як чисто музичний феномен, але й як частину новітньої американської історії. Він аналізує розвиток джазу й блюзу у контексті соціальних змін в Америці протягом  XIX -XX ст.  Читач дізнається не тільки про віхи творчості блюзових музикантів, а й про непросту роботу продюсерів і фірм звукозапису, які зробили історію блюзу такою, якою ми її знаємо.

 

Специфіка музичної мови джазу

                              

Сарджент, У. Джаз. Генезис. Музыкальный язык. Эстетика / У. Сарджент ; пер. с англ. М. Н. Рудниковой, В. А. Ерохина ; вступ. статья В. А. Ерохина. – Москва : Музыка, 1987. – 296с., нот.

Одним з перших досліджень джазу у світі є книга музикознавця Уінтропа Сарджента, перше видання якої з’явилося у США ще у 1938 р. Автор простежує витоки мистецтва джазу, аналізує його різновиди (хот, свит, свінг та ін.) та взаємовідносини з «популярною» й «академічною» музикою, характеризує специфічні особливості джазу (ритмічні, інтонаційні, темброві), розповідає про напрямки джазу (аутентичний афроамериканський, фьюжн, джаз-рок та ін.).

 

Барбан, Е. Джазовые опыты / Е. Барбан. – Санкт-Петербург : Композитор, 2007.  – 336 с.

Дана книга є зібранням музичних нарисів, рецензій і статей відомого джазового критика і теоретика, ведучого джазових програм Бі-бі-сі в Лондоні Є. Барбана. До видання увійшли його коментарі до музики Дюка Еллінгтона і Чарлі Паркера, нарис про унікальну в історії джазу оперу Карли Блей «Ескалатор за пагорбом», рецензії на джазові грамзаписи. У п'яти статтях книги автор розглядає недосліджені аспекти естетичної теорії джазу – особливості джазової комунікації й імпровізації, жанрової специфіки, структури та змістовності джазової музики.

 

 Барбан, Е. Чёрная музыка, белая свобода : музыка и восприятие авангардного джаза / Е. Барбан. – Санкт-Петербург : Композитор, 2007. – 284 с.

У книзі на широкому музичному та історичному тлі розглядаються естетика і філософія авангардного (вільного) джазу, аналізуються його форма і зміст, особливості стилю і сприйняття, соціальні, естетичні та етнічні джерела розвитку. Автор пропонує власну концепцію сутності,  своєрідності джазової музики. Він звертається до поняття міфологічної свідомості й порівнює притаманне цьому типу світосприйняття почуття єдності із силами природи і синкретичність з особливостями джазу.

  Дослідником було надано десятки визначень  терміну «джаз», але, подібно до вогню,  джаз  не бажає приймати застиглої форми і, як вода, тече у відповідності зі своїми внутрішніми законами.

 

Відомі джазові музиканти: композитори та виконавці        

 

Великие люди джаза / под ред. К. Мошкова. – Санкт-Петербург : Лань; Планета музыки, 2009. – 736 с.: ил. – (Мир культуры, истории, философии)

У книзі зібрані матеріали про 89 джазових музикантів з США і Європи самих різних періодів джазової історії – від епохи першого розквіту джазу в 1920-і рр. і до наших днів. У багатьох з них історія життя і творчості охоплює відразу кілька етапів розвитку джазу, що дозволяє читачеві ще краще уявити собі історичну перспективу історії цього музичного напрямку.

 

Брабан, Е. Джазовые портреты. Сто очерков о музыкантах джаза / Е. Брабан. – Санкт-Петербург : Композитор, 2006. – 304 с.

Історія виникнення цієї книги почалася з пропозиції редактора одного з музичних журналів написати кілька джазових портретів. За умовами заказу обсяг матеріалу повинен бути обмежений – не більше 5000 знаків. Це обумовило лаконічну форму текстів з високою концентрацією фактів і суджень. Цей досвід був використаний при написанні збірника 100 міні-есе про видатних музикантів джазу. Джазові портрети писалися як поєднання музичного аналізу, біографії та особистісних характеристик. Автора цікавила не тільки естетична, а й психологічна сторона творчості обраних для «живописання» музикантів, які залишили помітний слід в історії і мистецтві.

Може здатися, що до одних персонажів своїх нарисів Ефім Брабан явно благоволить, до інших – байдужий, до третіх відчуває неприязнь. Однак такого роду суб'єктивізм (природний наслідок естетичного, духовного і морального досвіду автора) перевіряється аналізом художньої якості музики і оцінкою вкладу музиканта у розвиток джазового  мистецтва.

 

Цалер, И. В. Великие джазовые музыканты. 100 историй о музыке, покорившей мир / И. Цалер. – Москва : ЗАО Изд-во Центрополиграф, 2011. – 479 с.

Особливості історії, музичної мови джазу відображено за допомогою циклу цікавих розповідей, присвячених витокам джазу, етапам його формування, найбільш яскравим джазменам, різноманітнім напрямкам та сучасним авангардним стилям. Автор звертає особливу увагу на те, що для джазу була й є важлива імпровізація, перші джазові музиканти не знали нотної грамоти, але вони заснували музичний напрямок, що захопив увесь світ.

Завдяки цікавим, насиченим інформацією нарисам І. Цалера можна отримати досить повне уявлення про творчість джазових композиторів,  різноманітні стилі й нюанси джазу, що відомі тільки професійним музикантам.

 

Коллиер, Дж. Дюк Эллингтон / Дж. Коллиер ; пер. с англ. А. В. Медведева. – Москва : Радуга, 1991. – 351 с.

Книга відомого американського критика і дослідника джазу Джеймса Коллієра присвячена одному з багатьох музикантів, які увійшли в історію джазу – Дюку Еллінгтону. Автор занурює читача в глибини звукової матерії, терпляче і докладно пояснює особливості джазових музичних структур.

 

Коллиер, Дж.  Луи Армстронг – американский гений / Дж. Коллиер ; пер. А. Денисова, М. Рудковской. – Москва : Радуга, 1989. – 424 с.

У монографії, присвяченій творчості видатного американського музиканта Луї Армстронга, автор яскраво розповідає про шлях його становлення, не романтизуючи героя книги й не підкреслюючи образ «суперзірки». Коллієр показує, як комерціалізація культури, расова дискримінація перешкодили повному здійсненню величезного обдарування трубача, композитора, співака. Оповідання про особисте життя героя книги охоплює широке коло його колег-музикантів, що створює досить багатопланову панораму американського музичного життя середини XX ст.

 

Фейертаг, В. Б. Джаз. Энциклопедический справочник / В. Б. Фейертаг. – Санкт-Петербург : Издательско-торговй дом «Скифия», 2008. – 696 с.

У виданні зібрано понад 1000 імен музикантів, які сформували сучасне мистецтво джазу. Особлива увага приділяється виконавцям та композиторам, які творили джазову «ауру» на теренах слов’янських країн. Автор дає свою оцінку їхньої діяльності, самостійно визначає  місце музиканта в багатій і досить заплутаній історії джазових стилів. Наведена дискографія дозволяє читачеві отримати уявлення про головні періоди в житті кожного виконавця.

 

Симоненко, В. Українська енциклопедія джазу / В. Симоненко. – Київ : Центрмузінформ, 2004. – 231 с.

Це видання є першою спробою надати цілісну картину історії джазу у нашій країні. Книга містить понад 550 статей, з яких читач довідається про виконавців, керівників оркестрів і ансамблів, композиторів, музикознавців та аранжувальників. Поряд з цім в енциклопедії подано інформацію про фестивалі, теле- і радіопередачі, джаз-клуби та інші об’єднання й організації. 

 

Для осягнення джазової музики пропонуємо не тільки читати книги, а й слухати джаз.

 

 

 

 

 

 

 

 

Або самим грати цю запальну та красиву музику.

 

 








 

психологическая помощь | лечение простуды | читать книги секретные материалы онлайн | отзывы об отелях Австрии и отзывы об автомобилях Audi