Ольга Воробйова «Рани землі Бучанської»

Рейтинг користувача:  / 1

Деталі

Хіти: 108

«Присвячується світлій пам’яті мешканців територіальних громад Бучанського району Київської області, трагічно загиблих під час російської збройної агресії проти України»

Ольга Воробйова

Видання Ольги Воробйової «Рани землі Бучанської» (Київ: Видавничий дім «АртЕк», 2023) є хронікою трагічних подій, що відбувалися в Бучанському районі Київської області та на його околицях.

Ольга Степанівна зібрала спогади та свідчення про ті страшні дні – з 3 по 31 березня 2022 року, що назавжди розділили життя людей на «до» і «після». Їх щасливе, спокійне життя несподівано перетворилося на жахіття та боротьбу за виживання і порятунок своїх сімей. Це – відлуння того, що їм довелося пережити, побачивши на власні очі нелюдську жагу до вбивств, насилля та знищення.

Це – колосальна праця, якій передували зустрічі авторки з очевидцями тих подій: «Події, описані в книзі, – сурова правда нашого сьогодення, бо, щоб написати про всі ці жахіття, треба було зустрітись по три, а то й по чотири рази з рідними, зі свідками, вислухати їх сповіді, наплакатись разом з оповідачами, а потім, пропустивши все це ще раз через себе, на основі письмових підтверджень закарбувати на білих аркушах паперу всі ті злочини, що відбувались на Бучанській землі в окупацію»,– згадує авторка.

Це видання – свого роду реквієм, що з року в рік буде нагадувати поколінням про події та вчинки, яким не має прощення. Авторкою використано фотоматеріали з сімейних архівів, що були надані учасниками подій, а також з доступних джерел інтернет-ресурсів.

Вже у Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека та ще у 31 бібліотеці Миколаївщини від Український інститут книги.

#УІК #МиколаївськаОУНБ

#КультурноМистецькийПроєкт2023

200 років від дня народження відомого французького письменника, драматурга та поета Олександра Дюма (сина) (1824–1895)

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Хіти: 84

Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека

27 липня виповнюється 200 років від дня народження відомого французького письменника, драматурга та поета Олександра Дюма (сина) (1824–1895). На відміну від свого батька, автора захоплюючих авантюрно-пригодницьких історичних творів, Олександр-молодший описував звичайні людські відносини та почуття, акцентував увагу на темах правосуддя, рівності, ролі сім’ї в житті кожної людини, долях незаконно народжених дітей, бо сам був встановлений батьком у семирічному віці й зазнав знущань від однолітків. Саме завдяки літературній увазі до цих важливих соціальних тем французького суспільства XIX ст. Дюма-син завоював серця своїх читачів.

«Я черпаю свої сюжети в мріях, а мій син знаходить їх в дійсності. Я працюю з закритими очима – він з відкритими. Я малюю – він фотографує», – говорив Дюма-батько.

Саме Олександр Дюма молодший заснував новий літературний жанр, так звану «п’єсу про нрави», зробивши перехід від романтизму до реалізму.

Серед найвідоміших його творів став драматичний роман «Дама з камеліями», що стала прямим віддзеркаленням любовної історії, що відбулась в житті самого автора. У книзі йдеться про життя, кохання, пристрасть та смерть молодої куртизанки. На основі цього твору поставлено багато оперних, балетних та театральних постановок, найвідоміша з яких «Травіата» Верді.

Серед численних зібрань та книжкових колекцій Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека має унікальні французькі видання творів Олександра Дюма (сина), а саме прижиттєві романи та п'єси мовою оригіналу:

-Деніза / Denise (1885);

-Ідеї мадам Обрей / Les idées de Madame Aubrey (1867);

Відбулася інформаційна година «Теракт в Оленівці: вбивча бездіяльність»

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Хіти: 112

29 липня фахівці Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека провели захід – інформаційну годину «Теракт в Оленівці: вбивча бездіяльність» для підопічних Міського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Центрального району. Учасники заходу дізналися про подробиці жахливої трагедії, що сталася на території колишньої колонії в тимчасово окупованій Оленівці Донецької області у ніч з 28 на 29 липня 2022 р.

Заслужений працівник культури України, педагог, історик, поет Леонід Ржепецький представив увазі присутніх власні твори, присвячені буремному минулому нашої держави та розповів про масове вбивство українських військовополонених захисників «Азовсталі» в Маріуполі – терористичний акт, здійснений російськими окупаційними військами, який вразив своєю жорстокістю всю громадськість.

Учасники заходу ознайомилися з виданнями з фонду обласної наукової бібліотеки. Особливий інтерес викликали книги Валентини Розуменко «Вільні полонянки» та Євгенії Подобної «Її війна» – про незламних українських жінок, які пройшли полон самі або чекають з полону найрідніших, які зазнали непоправних втрат на війні, але мають силу жити далі.

Павло Олександрович Богацький

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Хіти: 89

Якщо звернутися до Українська бібліотечна енциклопедія, то про Павла Олександровича Богацького можна дізнатися наступне: український журналіст, літературознавець, письменник, бібліограф, громадський і політичний діяч. Активну журналістську діяльність розпочав у Києві. Видавав і редагував журнал «Хрін», заснував журнал «Українська хата», брав участь у виданні літературного альманаху «Терновий вінок». Був засланий у Наримський край, а після повернення в Україну співпрацював з редакціями журналів «Книгар», «Україна», «Шляхи», «Слово», «Подільський шлях». Займав різні посади: архіваріус у Кам'янець-Подільському університеті, столичний отаман Коша охорони республіки. Брав участь у бойових діях військ УНР у складі Січових Стрільців. У 1920 емігрував до Європи. Опублікував низку бібліографічних і літературознавчих праць. Автор збірок оповідань «Камелії», «На шляху до освіти», новели «Під баштою зі слонової кості», есе «Сучасний стан світового мистецтва», «Нове про Шевченка»; редагував твори Г. Чупринки, М. Драгоманова. Помер у м. Тіурл, Австралія. Лише у декілька речень вмістилося життя видатного, але маловідомого українського митця.

Роман-спомин Василя Горбатюка «Листи забутого життя» (Київ: Український пріоритет, 2023) присвячений Павлові Богацькому. Поєднавши літературну майстерність з документальною достовірністю (в книзі опубліковано листи Богацького), автор розкриває перед читачем життєвий та творчий шлях несправедливо забутого майстра слова і меча. Опрацювавши купу архівного матеріалу, Василь Горбатюк вміло передав атмосферу національно-визвольного руху 1917-1920 рр., висвітлив еміграційні процеси 1920–1930 рр., описав часи Другої світової війни та життя переміщених осіб у повоєнній Німеччині, а також розкрив літературне та наукове життя українських емігрантів.

Нові книжки від Міністерства культури та інформаційної політики України

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Хіти: 110

Продовжуємо знайомити вас з новими книжками, що їх нам подарувало Міністерство культури та інформаційної політики України.

Книга «10 розмов про давню історію України» (Харків : Видавництво Фоліо, 2022) із серії «Великий науковий проєкт», її авторами виступили Андрій Красножон, доктор історичних наук, ректор Південноукраїнського національного педагогічного університету та видавець Олександр Красовицький.

Видання написане у форматі бесід двох людей, які розмірковують про давню історію України. Територія України завжди перебувала в центрі геополітичних подій. У різні періоди окремі її землі були складовими частинами різних імперій. Ця книга спонукає досліджувати та вивчати сутність подій, які лягли в основу формування культурного та історичного спадку України. Розпочинається бесіда із часів палеоліту, охоплює Трипільську культуру, еллінську епоху, римські часи і закінчується раннім Середньовіччям.

Видання «Випробовуючи долю, гартуючи волю. Україна й українці в ХХ – на початку ХХІ ст.», книга 2 «Від другої світової до холодної: війни в долі України» (Київ : Видавництво "Кліо", 2021 р), підготовлене колективом провідних науковців Інституту історії України.

У книзі йдеться про боротьбу українців у вогні Другої світової війни та ОУН на початку війни, про діяльність УПА в умовах окупації. Розглядаються питання українсько-польських відносин того періоду, а також охарактеризовано окупаційні режими на українських землях та перша радянська окупація західноукраїнських земель.

115 років від дня народження Юрія Васильовича Стефаника

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Хіти: 86

24 липня відзначаємо 115 років від дня народження Юрія Васильовича Стефаника – літературознавця, публіциста, критика, мемуариста, громадського діяча, педагога (псевдоніми і криптонім – Юрій Гаморак, Юрій Клиновий, Ю. К.).

Наймолодший син Василя Стефаника навчався в школі, а пізніше, в Коломийській гімназії, входив до підпільного націоналістичного гуртка, за що був ув’язнений. 1935 року закінчив юридичний факультет Львівського університету магістром права. У пошуках роботи виїхав до Канади, працював у газеті «Українські вісті». Повернувшись до Львова, після смерті батька 1938 року, був співробітником часопису «Життя і знання», редактором часопису «Новітній ремісник». Як члена організації українських націоналістів, Юрія Стефаника було заарештовано у вересні 1940 року, але завдяки втручанню депутатів Верховної Ради Кирила Студинського і Петра Франка, звільнено. У 1939-1941 роках працював науковим співробітником Інституту літератури АН УРСР у Львові, готував повне видання творів батька, передавши Академії наук його архів. За німецької окупації у 1942-1944 роках був редактором «Українського видавництва», був арештований гестапо, але йому вдалося вирватися. 1944 року був змушений емігрувати до Німеччини, а через чотири роки остаточно переїхав до Канади. Щоб заробити на життя в далекій країні, Юрій Стефаник влаштувався юристом на державній службі. Поновив літературну діяльність дописами в газетах «Українські вісті», «Український голос», журналах «Наші дні», «Сучасність», «Наше життя». При цьому не послуговувався прізвищем батька, Василя Стефаника, підписувався або прізвищем свого діда по материнській лінії Гаморак або псевдонімом Клиновий. Активно займався видавничою, редакторською і дослідницькою працею; боровся за впровадження української мови в школах Едмонтона, став одним із засновників курсу українознавства, викладав українську мову. З 1971 року очолював письменницьку організацію «Слово», був редактором однойменного збірника. Видавав твори Леся Мартовича і Василя Стефаника українською та англійською мовами, збагатив українське літературознавство ґрунтовними студіями про видатних українських письменників зарубіжжя: Емму Андієвську, Павла Маляра, Ростислава Єндика, Валентина Мороза, Софію Яблонську, Уласа Самчука та інших.

Лауреат Нобелівської премії з літератури 1961 p. Іво Андрич (1892-1975)

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Хіти: 107

Класик сербської літератури і дипломат Іво Андрич (1892-1975) – лауреат Нобелівської премії з літератури 1961 p.

І. Андрич народився в невеличкому селищі Долац біля міста Травник (Боснія) у сім’ї ремісника. Щоб подолати шлях до школи у Вишеґраді, майбутньому письменнику треба було перейти міст через Дрину – архітектурний шедевр, зведений видатним османським архітектором Сінаном у 1571-1577 рр. Саме за роман «Міст на Дрині» йому в майбутньому вручать Нобелівську премію.

Ще будучи учнем гімназії в Сараєво, Андрич вступив до організації «Млада Босна», що виступала проти гніту Австро-Угорської імперії. Після замаху на ерцгерцога Франца-Фердинанда, вчиненого одним із членів цієї організації, Андрич був ув’язнений на три роки.

Навчався на філософському факультеті університету в Загребі, згодом – у Відні, Кракові, Граці (Австрія). У 1917 р. став одним із засновників літературного журналу «Літературний південь» («Книжевни юг»), де опублікував свої перші вірші, статті та рецензії. У 1923 р. захистив дисертацію «Розвиток духовного життя у Боснії під впливом турецького панування», став професійним дипломатом, займав різноманітні пости у Бухаресті, Трієсті, Римі, Мадриді, Женеві та Берліні.

Перший збірник письменника «Оповідання» (1924) був відзначений премією Королівської академії. Також були високо оцінені критикою й наступні книги оповідань (1931, 1936).

«Очаків в малюнках та гравюрах XVIII –ХХ ст.» та «Очаків в картографії і на планах XV- XІХ ст.»

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Хіти: 87

Друзі, фонд Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека поповнився двома краєзнавчими виданнями, що на сьогодні мають історико-культурну цінність та є справжньою бібліографічною рідкістю. Рекомендуємо до перегляду альбоми «Очаків в малюнках та гравюрах XVIII –ХХ ст.» та «Очаків в картографії і на планах XV- XІХ ст.» (Миколаїв, 2022). Укладачем цих унікальних видань є член Національної спілки журналістів, краєзнавець Вадим Шпілевий.

Видання містять прекрасні репродукції карт, схем, планів, гравюр, малюнків фотографій Очакова. Змістовним доповненням від укладача є опис до кожної ілюстрації, де відображено назву, рік, дані про авторство, розміри, технологічні характеристики виготовлення, місце зберігання та історико-хронологічну довідку.

Так, можна побачити гравюру, що відображає Очаків, з книги «Angelicus Maria Myller «Peregrinus in Jerusalem» (1730) чи найдавнішу карту «Польща та Україна» Себастьяна Мюнстера, датовану 1540 роком.

Рекомендуємо всім, хто цікавиться та досліджує історію рідного краю!

Запрошуємо ознайомитися та переглянути альбоми в краєзнавчому фонді Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека!

#Книжкові_Новинки_МОУНБ #читатимодно #читайукраїнською #люблючитати #Книжкові_Дарунки_МОУНБ #даруй_книгу

Бібліотека щиро вдячна українському прозаїку та публіцисту Любко Дерешу за передане в дар літературно-художнє видання «Там, де вітер»

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Хіти: 83

Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека щиро вдячна українському прозаїку та публіцисту Любко Дерешу за передане в дар літературно-художнє видання «Там, де вітер» (Львів : «Видавництво Анетти Антоненко», 2021) з автографом для бібліотекарів та читачів.

Про що цей роман? Про пошук себе, про повернення до себе між нещадною реальністю і творчістю, притаманною кожній людині.

«Sapere aude – зважимося пізнавати! З цим –переможемо!». Такі мотивуючі слова від Любка Дереша надихнуть кожного, хто прочитає книгу та дозволять «певні речі позначити для себе як важливі й забрати з собою в життя далі, певні речі залишити у минулому.»

Дякуємо за сприяння у доставці Cowo.guru - середовище мислення (зокрема Дарині Донець) та запрошуємо вас, любі читачі, до Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека!

#Книжкові_Новинки_МОУНБ #читатимодно #читайукраїнською #люблючитати #Книжкові_Дарунки_МОУНБ #даруй_книгу

Лауреат Нобелівської премії 1960 р. Сен-Жон Перс (справжнє ім’я: Леже Марі-Рене Алексіс Сен-Леже (1887-1975)

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Хіти: 79

Французький поет Сен-Жон Перс (справжнє ім’я: Леже Марі-Рене Алексіс Сен-Леже (1887-1975) – лауреат Нобелівської премії 1960 р.

Народився на фамільному острові Сен-Леже ле Фей (Гваделупа), навчався у школі Пуент-а-Пітр, у 1899 р. переїхав до Франції. Після навчання в університеті в Бордо готувався до дипломатичної кар’єри.

Публікувався під псевдонімом Сен-Жон Перс, що складений з імен апостола Іоанна та римського поета I ст. Персія. Уже перший том віршів Сен-Жон Перса «Хваління» (1911) привернув увагу знаних літераторів.

Як один із чільних керівників довоєнного Міністерства закордонних справ Франції, співпрацював з відомими французькими політиками, виступав за рішучі дії Франції супроти агресивної політики нацистської Німеччини. У 1940 р. емігрував у США, був позбавлений французького громадянства та ордена Почесного легіону, причому гестапо розгромило його паризьке помешкання і вилучило всі виявлені папери, зокрема сім закінчених поем, (подальша їхня доля досі невідома). У США Сен-Жон Перс, перебуваючи на посаді консультанта Бібліотеки Конгресу, активно взаємодіяв з політичними структурами французької антифашистської еміграції.

День медичних працівників

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Хіти: 92

Згідно Указу Президента України від 13 червня 2023 р. 27 липня вітаємо лікарів, парамедиків, фельдшерів, медичних сестер та братів. Свято відзначають і ті, хто працює у сфері охорони здоров’я – медичні інженери, біологи та хіміки, лаборанти та ін.

Вже третій рік поспіль українці живуть в умовах війни, а наші медики постійно борються за життя цивільних та військових. Вони рятують людей після ворожих обстрілів та бомбардувань. Ризикуючи власним життям, медпрацівники продовжують сумлінно та хоробро виконувати свій обов’язок. В цей день ми також вшановуємо пам’ять і подвиг тих, хто загинув на полі бою, рятуючи життя військових. Вічна їм шана!

Дякуємо всім медичним працівникам за ту титанічну роботу, яку вони виконують, за невтомну та важку працю, за десятки тисяч врятованих життів! Зі святом! Слава Україні!

#Календар_МОУНБ #Вшановуємо #Свята #ВизначніДати #Вітання #Календар #ВизначніДні #Відзначаємо

125 років з дня народження Ернеста Гемінґвея

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Хіти: 83

Друзі, сьогодні ми відзначаємо 125 років з дня народження Ернеста Гемінґвея – видатного американського письменника, журналіста, лауреата Пулітцерівської премії 1953 року та Нобелівської премії з літератури 1954 року. Спеціально для вас ми підготували декілька цікавих фактів з його життя.

Ернест Міллер Гемінґвей народився 21 липня 1899 року в невеликому містечку Оук-Парк біля Чикаго. Він зростав у культурній та забезпеченій родині. Батько намагався виховати у сина любов до природи, тварин і птахів, а мати навчала грати на віолончелі. Музиканта з Ернеста не вийшло, але любов до музики та природи залишилася з ним назавжди.

Перші літературні здібності Гемінґвея відкрилися в Ок–Паркській середній школі, де він почав публікувати фейлетони та короткі оповідання у шкільній газеті «Трапеція» та журналі «Скрижаль».

У віці 18 років Ернест добровільно пішов до війська. Він потрапив на Італійський фронт Першої світової війни, де й отримав тяжке поранення під час кулеметного обстрілу. У 1919 році юнак повернувся до Сполучених Штатів. У той час про нього писали у всіх центральних газетах як про першого американця, пораненого на італійському фронті.

Більшу частину життя Гемінґвей подорожував, відвідуючи Німеччину, Швейцарію, Іспанію, Туреччину, Італію, Францію та інші країни. Однак після Другої світової війни він оселився на Кубі, для нього ця країна стала новою батьківщиною.