Статті
Нобелівська премія з літератури 1904 рік Хосе Марія Вальдо Ечеґарай-і-Ейсаґірре (1832-1916)
/ 0
- Деталі
- Хіти: 115
Іспанський драматург Хосе Марія Вальдо Ечеґарай-і-Ейсаґірре (1832-1916) ще в дитячому віці вступив до інституту, де викладав його батько. У 14 років він вже отримав ступінь бакалавра філософських наук, після чого, знову достроково, закінчив мадридське технічне училище і з 1853 р. працював спочатку інженером, а потім викладачем математики у цьому училищі.
Ечеґарай-і-Ейсаґірре написав велику кількість наукових праць, він вважається одним із найвідоміших математиків Іспанії того часу. З 60-х років XIX ст. Ечеґарай-і-Ейсаґірре активно займався політичною діяльністю. У 1868 р. він став міністром суспільної праці, у 1869 р. – міністром торгівлі. У тому самому році його обрали в іспанський парламент, пізніше він отримав посаду міністра фінансів і заснував Банк Іспанії.
Початок драматургічної творчості Ечеґарай-і-Ейсаґірре припадає на першу половину 70-х pp. XIX ст. Англійський драматург Б. Шоу вважав, що його драматургія належить до «школи Фрідріха Шиллера, Віктора Гюго та Верді з притаманними їм колоритністю, істинним трагізмом, боротьбою краси та героїзму із сліпою долею або неприборканим ідеалізмом, що понад усе шанує ревнощі та помсту».
За 30 років Ечеґарай-і-Ейсаґірре написав понад 60 п’єс і майже половину з них – віршами. Міжнародне визнання письменнику забезпечила п’єса «Божевілля, або Святість» (1877).
У самій Іспанії попри популярність драматургії у простого глядача, група письменників, що представляла «покоління 1898 року», вважала п’єси Ечеґарай-і-Ейсаґірре застарілими й надмірно сентиментальними. У пізніших критичних оцінках творчість Ечеґарай-і-Ейсаґірре була визнана тією ланкою, що поєднала класичний та сучасний етапи розвитку іспанської драми.
У 1894 р. Ечеґарай-і-Ейсаґірре був обраний до Іспанської королівської академії, а 1904 р. «за численні заслуги у відродженні традицій іспанської драми» йому було присуджено Нобелівську премію.
У 1912 р. літературні заслуги Ечеґарай-і-Ейсаґірре були також відзначені однією з найдавніших та найпочесніших нагород Європи – орденом Золотого руна.