Статті
Рабіндранат Тагор (1861-1941) – лауреат Нобелівської премії з літератури 1913 року
/ 0
- Деталі
- Хіти: 75
Індійський (бенгальський) поет, прозаїк, драматург Рабіндранат Тагор (1861-1941) – лауреат Нобелівської премії з літератури 1913 року.
Рабіндранат Тагор став першим представником з країн Азії, який отримав Нобелівську премію. Його авторству належить кілька тисяч пісень у народному стилі, а вірш «Душа народу» (1911) став національним гімном Індії, пісня «Моя золота Бенгалія» – національним гімном Республіки Бангладеш.
Тагор навчався у Східній семінарії у Калькутті, в педагогічному училищі та Бенгальській академії, де вивчав історію і культуру.
У 1878 р. була опублікована перша епічна поема Р. Тагора «Історія поета». У 1882 та 1883 рр. в Калькутті виходять його перші оригінальні поетичні збірки «Вечірні пісні» та «Вранішні пісні».
Р. Тагор боровся за відродження національної культури і народної освіти. Він продав своє авторське право на видання творів й відкрив у Шантінікетоні, що поблизу Калькутти школу, де особисто викладав.
Тагор був редактором журналу «Шадхона» («Осягнення життя»), де опублікував більшість своїх художніх творів, статті на актуальні суспільно-політичні та літературні теми.
Письменник пробував свої сили і як романіст – відомим є його роман «Гора» (1907-1910).
У 1912 p. у Лондоні Тагор переклав свої вірші англійською. У 1912 р. вийшла його книга «Жертовні пісні» з передмовою ірландського поета і драматурга, майбутнього лауреата Нобелівської премії Вільяма Батлера Єйтса. З того часу слава Р. Тагора стала всесвітньою.
Р. Тагор отримав Нобелівську премію з літератури в 1913 р. «за глибоко відчуті, оригінальні і прекрасні вірші, в яких з винятковою майстерністю відбилося його поетичне мислення, що стало, за його власними словами, частиною літератури Заходу».
У 68 років Р. Тагор почав писати картини, які виставляли у кращих галереях світу.
Українською мовою твори Тагора перекдалали Микола Бажан, Василь Мисик, Дмитро Паламарчук. Пропонуємо вам деякі з них.
***
Хто ти, читальнику, що за сто літ від сьогодні читаєш вірші мої?
Я не можу послати тобі жодної квітки з цього весняного багатства,
жодної стрічки золота з отих он хмарин.
Відчини свої двері й подивись навколо.
Зі свого квітучого саду назбирай запахущих споминів про квіти,
що зникли століття тому.
В радості серця твого хай тобі вчується радість, що жила й співала одного весняного ранку, посилаючи веселий свій голос на століття вперед.
(З бенгалі переклав Василь Мисик)
Приніс із дому я блимливий каганець
І кликав: «Підійдіть сюди з дороги, діти!»
Казав їм: «Смерклося. Дня настає кінець.
Отож для молитов ідіть збирати квіти, –
Мій тихий каганець осяє вам путі».
Але нічні путі лишились в темноті,
І млою, як раніш, був шлях дітей сповитий, –
Додому я вернувсь і з тої вже пори
Не ходжу з каганцем нічні путі світити.
Кажу: «О світло, ти тепер в мені гори, –
У пил доріг жбурнув я каганець розбитий».
(З бенгалі переклав Микола Бажан)
Більше поезії та прози Рабіндраната Тагора ви знайдете у Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека.
Фото з сайту: https://interesnyefakty.org/