Статті
120 років від дня народження Юрія Лавріненка
/ 0
- Деталі
- Хіти: 110
Міністерство культури та стратегічних комунікацій України
1 травня минає 120 років від дня народження Юрія Лавріненка — визначного українського літературознавця, публіциста, есеїста, історика, громадського та культурного діяча, репресованого, дослідника «Розстріляного відродження».
Юрій Лавріненко народився 1905 року у селі Хижинцях. Саме в Умані у 1920-х роках Лавріненко став членом літературної організації «Плуг».
Згодом він став студентом літературного факультету Харківського університету. Одночасно з навчанням Юрій писав літературознавчі праці «Василь Елан-Блакитний» (1929), «Василь Чумак» (1930), «Творчість Павла Тичини» (1930). Його життя було позначене важкими випробуваннями: ув’язнення в радянських таборах, еміграція, життя між Європою і США. Але ніщо не зламало його віри в українське слово.
Найбільшим досягненням Лавріненка стала антологія «Розстріляне Відродження: антологія 1917–1933», видана 1959 року у Нью-Йорку. У ній він уперше системно представив творчість покоління українських письменників, знищеного радянським режимом. Назва цієї збірки стала крилатим висловом — символом цілого знищеного покоління митців. Ця праця стала актом культурного спротиву, жестом пам’яті й відповідальності перед тими, хто писав попри цензуру, страх і репресії.
Юрій Лавріненко написав десятки досліджень про письменників-сучасників: М. Рильського, М. Семенка, Т. Осьмачку, Є. Маланюка, І. Сенченка, М. Бажана. Найбільше ж творчої уваги приділив П. Тичині, написавши дві ґрунтовні праці «На шляхах клярнетизму» (1977) і «Павло Тичина і його поема про Сковороду на тлі епохи». Загалом же бібліографія Лавріненкових творів складає майже триста позицій.