Статті
Панорама літературних епох
/ 0
- Деталі
- Хіти: 1401
Література є одним з видів мистецтва і тому відіграє велику роль у розвитку культури людства. Вивчення історії світової літератури дозволяє заглянути в минуле, усвідомити сьогодення, побачити майбутнє.
Історія світової культури знає епохи, коли художня література посідала одне з чільних місць у суспільному житті, визначаючи ідеологію свого часу, напрям, розвиток настроїв, думок сучасників.
Упродовж розвитку світу виокремилися певні історичні етапи та періоди, кожному з яких були притаманні свої особливості в літературному процесі. У теорії літературі існують літературні напрями: античність, середньовіччя, відродження, класицизм, просвітництво, сентименталізм, романтизм, реалізм тощо.
Пропонуємо ознайомитися з раритетними виданнями найвідоміших художніх творів різноманітних літературних епох, що зберігаються у фонді обласної бібліотеки.
Гомер. Илиада. Ч. 1 / Гомер ; пер. с греч. Н. Гнедича ; с 24 рис. Флаксмана и с виньеткой 7 портр., выгравир. Н. Уткиным. – 3-е изд. – Санкт-Петербург : Изд. Лисенкова. В тип. С. Сединкина, 1861. – ХХІІ, 104, 2, 2 с. : ил.
Епічна поема – найдавніша зі збережених літературних пам'яток античності, в її основі – фольклорні оповіді про подвиги стародавніх героїв у добу Троянської війни.
Твір є неперевершеною енциклопедією військових дій, соціального життя Давньої Греції, моральних засад, звичаїв, культури античного світу. Головною рушійною силою сюжету поеми є гнів Ахілла внаслідок його сварки з воєначальником греків – Агамемноном.
Гомер з великою майстерністю зобразив батальні сцени битви між троянцями і греками, описав героїчні подвиги персонажів. Ліричністю, ніжністю проникнуті рядки, що розповідають про прощання Гектора із коханою дружиною Андромахою.
Геніальний поет у творі передав усе розмаїття почуттів своїх героїв, з однаковим захопленням звучать рядки, присвячені мужності, патріотизму, відданості як греків, так і троянців.
Гомер. Одиссея. Ч. 2 / Гомер ; пер. В. А. Жуковского. – Москва : Изд. Д. Ф. Самарина. Тип. Т. Рис, 1871. – 429, [1] с. – (Библиотека для детей и юношества ; ІІ).
Поема розповідає про те, як грецький цар Одіссей повертається з Троянської війни додому. Завдяки його вмінням і старанням була взята Троя. Повернення було довгим – аж десять років, однак особлива увага приділена останнім випробуванням на шляху головного героя до острову Ітаки, де на нього чекають дружина Пенелопа і син Телемах. Жінці доводиться протистояти нахабним нареченим, які намагаються переконати її в смерті царя і змусити обрати нового чоловіка. Діставшись до місця призначення, чоловік помстився тим, хто зазіхав на його дружину і царство.
Твір відображає не тільки реальну подорож головного героя в просторі, скільки його пересування всередині себе, рішення різних етичних і моральних завдань. У поемі безліч побутових, казкових, фантастичних епізодів, що розповідають про радощі творчості, натхненної праці, мирного життя.
Еврипид. Медея / Еврипид ; пер. с греч. в стихах Д. С. Мережковского. – 2-е изд. – Санкт-Петербург : Изд. т-ва «Знание». Тип. Н. Н. Клобукова, 1904. – 62 с., [1] л. портр.
Одна з найбільш відомих трагедій античності, присвячена пристрастям жіночої душі. Сюжет твору письменник запозичив з міфу про похід аргонавтів. Після зради коханого чоловіка Медея йде на злочин. Обурена жінка вбиває не тільки наречену Ясона і її батька, але й своїх дітей.
Великий драматург розкриває душу людини, яка роздирається між обов’язком і пристрастю. Аналізуючи без прикрас цей трагічний конфлікт, письменник показує, як пристрасть здатна взяти верх над родинними прихильностями, руйнуючи тим самим людську особистість.
Софокл. Эдип-царь / Софокл ; пер. с греч. в стихах Д. С. Мережковского. – 3-е изд. – Санкт-Петербург : Изд. т-ва «Знание». Тип. Н. Н. Клобукова, 1907. – 73, [1] c.
У трагедії розповідається про трагічну долю царя Фів Едіпа, який у спробі уникнути похмурого пророцтва здійснив його, ненавмисно вбивши свого батька і одружившись на матері. Едіп всіма силами прагне знайти злочинця, не знаючи, що цей злочинець – він сам. Коли ж правителю стала відома істина, він осліпив себе, вважаючи, що це заслужена кара за вчинений ним злочин. Едіп не виправдовує свої злочини фатумом, а визнає їх і сам призначає собі покарання. Цим Едіп тріумфує над волею богів.
Трагедія проголошує думку, що людина попри безсилля перед долею продовжує боротися з нею і цим звеличує себе.
Песнь о Нибелунгах : с введ. и примеч. / пер. М. И. Кудряшев. – Санкт-Петербург : [Изд. журн. «Пантеон лит.»]. Тип. Н. А. Лебедева, 1889. – 440 с.
Монументальна поема, що складається з 39 пісень-авантюр, є найвизначнішою пам’яткою німецького середньовічного епосу. Вірші об’єднані в строфи по 4 рядки з парними римами. Головним мотивом є зіткнення добра й зла. Події твору охоплюють досить великий проміжок часу і формують два досить різні сюжети, які дозволяють умовно поділити твір на дві частини. Перша розповідає про історію одруження Зікфріда і Крімхільди та Гунтера і войовничої діви Брунхільди, а друга – про помсту Крімхільди за смерть Зікфріда.
У творі втілені ідеали феодального суспільства: васальна відданість сюзерену і лицарське служіння дамі, а також ідеал правителя, який дбав про добробут підлеглих. У поемі казкові мотиви переплелися з докладним описом придворного життя, де виник конфлікт. Під зовнішнім блиском вбачаються приховані внутрішні проблеми.
Песнь о Роланде (La chanson de Roland) / пер. размером подлинника Ф. де Ла-Барта ; с предисл. А. Н. Веселовского. – Санкт-Петербург : Изд. П. Л. Мессароша и А. Н. Шведера. Тип. «Обществ. польза», 1897. – ХХІІІ, 144 с.
Середньовічна французька епічна поема висвітлює людські якості, що несуть у собі добро або зло. Її історичну основу складають легенди про походи Карла Великого. Твір побудований дуже чітко, події розвиваються швидко і прямолінійно. Автор передає напругу війни французів проти маврів, гостроту релігійної боротьби.
У поемі переданий дух того часу з його найжорстокішими битвами, правилами лицарської доблесті і честі, методами королівського правління і способами підкорення інших країн. Вигадані епізоди вдало прикрашають твір.
Слово о полку Игореве / изд. для учащихся Н. Тихонравовым. – 2-е изд., испр. – Москва : Изд. бр. Салаевых. Тип. Т. Риса, 1868. – IX, 75 с., [1] л. табл.
Героїчна поема є пам'яткою світової культури XII ст., що стоїть в одному ряду з найвидатнішими творами середньовічного епосу. В основі сюжету твору – невдалий похід Ігоря Святославича проти половців у 1185 р. Твір був написаний майже відразу після повернення князя Ігоря з полону, тому автор не вважає за необхідне вдаватися в подробиці, добре відомі сучасникам.
Динамічна поема складається з вступу-заспіву та трьох частин. Перша – розповідь про похід, бій і поразку Ігоря, друга – заклик до князів щодо об'єднання для визволення рідної землі, третя – втеча Ігоря з полону. Кожна частина містить багато закликів, роздумів, спогадів. Автор твору часто виходить за межі описуваної події, перериваючи своє оповідання ліричними відступами, міркуваннями про сучасне і минуле в житті Русі.
Данте, А. Божественная комедия : полн. текст ХХХІІІ песен : в пер. рус. писателей. Ч. 3. Рай / А. Данте. – Санкт-Петербург : Изд. И. Глазунова. Тип. Глазунова, 1897. – VI, 175 с., [1] л. ил. – (Русская классная библиотека / под ред. А. Н. Чудинова. Сер. 2. Классические произведения иностранных литератур в переводах русских писателей ; вып. ІХ).
Філософсько-фантастична віршована поема є вершиною творчості італійського митця доби Відродження. Подорож поета трьома світами, що описана у виданні – це символічний шлях людства в його прагненні до істини. Поєднання філософсько-релігійних, моральних та політичних мотивів у поемі ставлять її в один ряд із найкращими творами людства усіх часів та народів.
Особливе місце серед персонажів твору займають Вергілій, Беатріче та сам поет. Вергілій зображений як мудрий та поблажливий наставник, Беатріче автор змальовує як символ божественної мудрості, а в окремих епізодах і просто як людину. Сам Данте постає людиною гордою, пристрасною, чуйною до людських страждань.
Петрарка, Ф. Избранные сонеты и канцоны / Ф. Петрарка. – Санкт-Петербург : Изд. И. Глазунова. Тип. Глазунова, 1898. – V, 42 с. – (Русская классная библиотека / под ред. А. Н. Чудинова. Сер. 2. Классические произведения иностранных литератур в переводах русских писателей ; вып. ХІ).
Автор є родоначальником гуманістичної культури епохи Відродження, творцем італійської літературної мови. Серед творів письменника – трактати, сонети, канцони, балади, мадригали латинською та італійською мовами.
Поет присвятив все своє життя і творчість возвеличенню краси Лаури, якою він захоплювався, поки вона була жива, та продовжував поклонятися їй після її смерті. Сонети Петрарки – це своєрідний поетичний щоденник, де автор розкрив всю велич нерозділеного кохання поета до жінки.
Сутність його віршів і сонетів полягає у безпосередності і глибокій відвертості вираження почуттів, поетичні твори дивують чуттєвістю та реалістичністю образів.
Шекспир, У. Гамлет : трагедия / У. Шекспир ; пер. А. Кронеберга. – 2-е изд. – Москва : Изд. одес. книгопродавца А. С. Великанова. Тип. Грачёва и К˚, 1861. – 234 с.
Трагедія написана між 1599 та 1601 роками. Дія п'єси відбувається у Данії. У ній розповідається, як принц Гамлет здійснює помсту своєму дядькові, королю Клавдію за вбивство батька. Помста за вбивство близької людини для юнака перетворюється на синівський обов'язок. Гамлет не може змиритися з існуючою несправедливістю. Жадання помсти стає для нього не просто особистою справою, а переростає у велике історичне завдання – відновлення справедливості у країні.
На прикладі особистості данського принца й інших персонажів п’єси Шекспір розкриває актуальну для того часу тему людської особистості та її становлення.
Сервантес, М. Остроумно-изобретательный идальго Дон Кихот Ламанчский : с биогр. очерком, примеч. и портр. Сервантеса. Ч. 1 / М. Сервантес ; полн. пер. с исп. М. В. Ватсон ; рис. Р. Балака. – [Санкт-Петербург] : Изд. Ф. Павленкова. Тип. И. Н. Скороходова, 1907. – ХХХІ, 425 с., [1] л. портр., [16] л. ил.
Письменник задумав твір як пародію на лицарські романи, маючи на меті висміяти захоплення ними в Іспанії. Головний герой, Алонсо Кіхано – незаможний дворянин, який прочитав багато таких романів. Їхні сюжети так увійшли в його фантазію, що Кіхано став переконаний, що він мандрівний лицар. Разом із простим селянином, «зброєносцем» Санчо Пансою, самозваний Дон Кіхот Ламанчський вирушив на пошуки пригод.
Роман дає надзвичайно широку і правдиву картину іспанської дійсності. Перед читачами проходять люди різних станів і професій: дворяни, селяни, священики, солдати, студенти, погоничі мулів, господарі заїжджих дворів, пастухи, комедіанти, бандити. Конфлікт між ідеалом і дійсністю у творі полягає в тому, що спроби головного героя творити добро, встановлювати справедливість – безуспішні.
Мольер, Ж.-Б. Полное собрание сочинений. Т. 4. : Мещанин - дворянин / Ж.-Б. Мольер ; ред. П. И. Вейнберга и П. В. Быкова ; с крит.-биогр. очерком Е. В. Аничкова ; с предисл. в пер. Ю. Я. Веселовского ; примеч. П. И. Вейнберга и П. В. Быкова. – Санкт-Петербург : Изд. т-ва А. Ф. Маркса. Артист. заведение т-ва А. Ф. Маркса, 1913. – 354, [1] с. – Прил. к журн. «Нива» на 1913 г.
Творчість Мольєра пов’язана з розквітом у Франції художнього напряму класицизму. Комедія «Міщанин-шляхтич» – зразок соціально-побутового твору, де розкриваються норми моралі і життя буржуазії та аристократії.
Письменник змалював яскравий сатиричний образ багатого буржуа Журдена, який схиляється перед дворянством, мріє потрапити до аристократичного середовища. Прагнення героя потрапити у світ дворян руйнує гармонійний сімейний порядок. Чоловік намагається вдягатися в дворянське вбрання, наймає для себе вчителів музики, танців, фехтування й філософії.
Автор просто, з гумором показав недоліки людської натури й моралі. Персонажі комедії є художнім узагальненням певної пристрасті, моральної вади чи слабкості людини.
Котляревський, І. П. Виргиліева Енеида на українську мову перелицевана / И. П. Котляревский. – Киев : Тип. В. Л. Фронцкевича, 1878. – 408 с. : портр.
Українська бурлескно-травестійна поема «Енеїда» є першою масштабною пам'яткою українського письменства, що була укладена розмовною українською мовою. Поема започаткувала становлення нової української літератури.
Твір розповідає про пригоди троянського отамана Енея, який після зруйнування батьківщини ворогами разом зі своїм козацьким військом засновує омріяну державу в Римі, майбутню імперію.
У поемі автор порушує ряд суспільно важливих для українського народу проблем: соціальної нерівності, захисту рідної землі від ворогів, громадянського обов’язку, честі сім’ї, виховання дітей, дружби, кохання та інші. Твір є важливим джерелом з українознавства, українського побуту та культури XVIII ст.
Гёте, И. В. Собрание сочинений. Т. 7. Фауст : драм. поэма / И. В. Гёте ; под. ред. П. Вейнберга. – 2-е изд. – Санкт-Петербург : Изд. Н. В. Гербеля. Тип. М. Стасюлевича, 1892. – 434 с.
Письменник вважається засновником сучасної німецької літератури, одним з лідерів європейського Просвітництва. Філософська трагедія у віршах – це розповідь про духовні пошуки вільнодумця і чорнокнижника доктора Фауста. Герой уклав договір з дияволом Мефістофелем про те, щоб продовжити своє життя на час існування людства. Цей час Фауст хоче використовувати для цінних відкриттів. Чоловік хоче піднятися над дійсністю не тільки духом, а й своїми справами.
У центрі твору – проблема добра і зла та їхні протиборства в людині. Людина, тобто сам Фауст, знаходиться між цими силами. Помисли доктора благородні і високі, він прагне допомогти людям. Але він весь час стикається зі злом, силою руйнування та заперечення. Фауст опиняється в ситуаціях вибору між добром і злом, вірою і цинізмом, проходить через випробування, сумніви, гріхи, розчарування, спокуси, горе, порожнечу і почуття провини. Часто він сам заподіює іншим зло, не бажаючи цього.
Гете піддає критиці суспільство, що живе користолюбством і чуттєвою насолодою. Відома трагедія – унікальний твір, що піднімає на поверхню читацького сприйняття не тільки вічні філософські питання, але і ряд суспільно-наукових проблем свого часу.
Дидро, Д. Избранные сочинения в переводах русских писателей / Д. Дидро. – Санкт-Петербург : Изд. И. Глазунова. Тип. Глазунова, 1900. – ІІІ, 147 с., [1] л. портр. – (Русская классная библиотека / под ред. А. Н. Чудинова) (Классические произведения иностранных писателей ; вып. XVIII).
До книги французького філософа, енциклопедиста епохи Просвітництва увійшла філософська повість-діалог «Небіж Рамо». У творі міститься розгорнута критика феодального суспільства, морального занепаду дворянства XVIII ст.
Зміст твору складає жвава розмова, що розгорнулася в одній із кав'ярень між анонімним філософом та небожем композитора Рамо. Філософ висловлювався відповідно до просвітницьких ідей розуму, доброчинності. Співрозмовник у відповідь осипав його парадоксами, цинічними та розпусними висловами. Зовнішність філософа залишалася невідомою читачеві.
Повість є маленькою енциклопедією думок, почуттів та настроїв письменника, що охоплює у стислій, афористичній формі найгостріші та найтривожніші проблеми життя.
Байрон, Дж. Г. Избранные сочинения в переводах русских поэтов / Дж. Г. Байрон. – Санкт-Петербург : Изд. И. Глазунова. Тип. Глазунова, 1901. – VI, 240 с. – (Русская классная библиотека / под ред. А. Н. Чудинова. Серия 2. Классические произведения иностранных литератур в переводах русских писателей ; вып. ХХІ).
Видання містить найкращі ліричні твори англійського поета, який став символом романтизму в Європі XIX ст. та залишається надзвичайною постаттю у світовій літературі.
«Байронічний» герой розчарований у принадах світу, його не радує ні багатство, ні розваги, ні слава. Він незадоволений колишнім середовищем, не може знайти місце в ньому, звідси його блукання в нетрях власної душі та у світі. Поетичний образ відчуває світову скорботу, загальну невлаштованість людства.
Текст доповнюють пояснювальні статті, що висвітлюють історико-літературне значення поезії автора.
Гюго, В. Собрание сочинений. Т. 1. Собор Парижской Богоматери / В. Гюго ; с крит.-биогр. очерком А. И. Кирпичникова. – Москва : Изд. И. Д. Сытина. Тип. т-ва И. Д. Сытина, 1915. – 416 с., [1] л. портр.
Роман належить перу представника французького романтизму. Твір понад півтора століття залишається популярним серед читачів. У романі письменник звертається до історії французького середньовіччя. Середні віки постають у вигляді історії-легенди, що базується на вічному протистоянні добра і зла, милосердя і жорстокості, співчуття і нетерпимості, почуття і розуму.
Історія циганки Есмеральди, архідиякона собору Клода Фролло, дзвонаря Квазімодо, капітана королівських стрільців Феба де Шатопера та інших, пов’язаних з ними персонажів, насичена таємницями, несподіваними поворотами дії, фатальними збігами і випадковостями.
Успіх роману зумовлений, очевидно, тим, що В. Гюго ніколи не переставав вірити, що добро переможе зло.
Кулиш, П. А. Чорна Рада : хроника 1663 року / П. А. Кулиш. – 2-ге вид. – Одесса : Тип. Е. И. Фесенко, 1900. – 252 с., [1] л. портр.
Історичний роман-хроніка, що вперше був надрукований українською мовою і повністю виданий у 1857 р. у Санкт-Петербурзі. У творі автор відтворив відомі історичні події часів другої половини XVII ст. – Чорну раду у Ніжині, що відбулася у 1663 р. Роман був написаний під впливом історичних романів Вальтера Скотта. Матеріал до нього автор черпав із козацьких літописів, праць істориків, фольклорних джерел.
У центрі твору – події, що відбивають складну політичну боротьбу за владу, що розпочалася після смерті Богдана Хмельницького, розмежування України на пропольську Правобережну і промосковську Лівобережну, обрання гетьмана Лівобережної України за участю козацтва і простого люду.
Створюючи образи представників різних прошарків суспільства, автор застосовував засоби і реалістичного, і романтичного методів.
Толстой, Л. Н. Война и мир : в 2 т. / Л. Н. Толстой ; под. ред. и с примеч. П. И. Бирюкова. – Москва : Тип. т-ва И. Д. Сытина. Тип. т-ва И. Д. Сытина, 1912. – 2 т.
Творчість найвідомішого російського письменника, просвітителя, релігійного мислителя ознаменувала новий етап у російському і світовому реалізмі, виступивши мостом між класичним романом XIX ст. і літературою XX ст.
Роман-епопея заслужено вважається одним з найбільш вражаючих і грандіозних творів світової літератури. Твір створювався автором протягом довгих семи років, мав великий успіх у літературному світі. У ньому розкривається цілий пласт історії – Вітчизняна війна 1812 р., військові кампанії 1805-1807 рр. Зображуються реальні історичні особистості, такі, як Наполеон Бонапарт, імператор Олександр I, головнокомандуючий російською армією Михайло Іларіонович Кутузов.
Письменник порушує важливі питання історії, торкається «вічних» проблем, філософських загадок: про свободу та необхідність жити чесно й справедливо, про добро і зло, про красу зовнішню та внутрішню, про пошуки людиною своїх шляхів у житті. Головні персонажі різні, у них різні погляди на життя, різні прагнення, але біда загальна – війна.
У романі злилися найважливіші зображення історичних подій і глибокий аналіз людських душ.