slide 1 slide 2 slide 3

Зараз на сайті

На сайті 20 гостей та немає учасників

Статистика відвідувань

mod_jvcountermod_jvcountermod_jvcountermod_jvcountermod_jvcountermod_jvcountermod_jvcounter
184
99
184
2817
101711
192.168.0.146

Соціальні мережі

Share

Кривоозерщина - древня земля

    Історія нашого краю сягає в сиву давнину. Ряд цікавих археологічних знахідок підтверджують, що на нашому межиріччі люди жили споконвічно. Вже в епоху кам’яного віку тут мешкали мисливці, які полювали на диких биків-турів та інших звірів. Про це свідчать знайдені на Кривоозерщині кам’яні сокири, молотки, інше примітивне знаряддя. З цих знахідок можна судити про те, що тут жили скіфи, як до нашої ери, так і на початку нашої ери.

             У Київському музеї історії України зберігаються пам’ятки землеробської трипільської культури IV-III століття до нашої ери, знайдені на території Кривоозерщини. Пізніше на берегах річок знайдено інші скарби: бронзові знаряддя праці та жіночі прикраси, а також кам’яні форми для їх відливання. Знайдено скарб римських монет. (http://archive.is/9hP7g )

             В „Хронологічному огляді історії Новоросійського краю в 1731-1829 роках”, виданому в 1836 році в Одесі, знаходимо згадку про заснування українцями, росіянами, молдованами, поляками ряду населених пунктів вздовж Бугу та Кодими і зокрема селища Кривого Озера. З різних джерел вдалося встановити, що Криве Озеро народилося восени – у вересні 1762 року.

                Виникло воно не випадково – адже саме тут схрещувалися важливі торгові чумацькі шляхи з Польщі в Крим, з Молдови й пониззя Дунаю – у Київ і Чигирин. Тому першими будівлями тут були корчма з постоялим двором .

          Існує кілька усних переказів-легенд про походження самої назви Криве Озеро. З них найбільш часто згадуваними є дві. Перша – селище назване так через звивисті криві берега озера, утвореного в давнину старорічищем Кодими. Друга версія теж має підгрунття. Наш край не раз бував полем жорстоких битв. Настільки кривавих, що після однієї з них сніг, що почав танути, і вода в озерах стали червоними (кривавими) від крові. Відтоді це місце начебто одержало назву Криваве Озеро, з часом трансформувавшись у Криве Озеро. Обидві версії не суперечать одна одній, а лише підтверджують далеко непросту минувшину Кривоозерської землі.

          З часу заснування села правобережна частина Кривого Озера, в якій  в 1764 році налічувалось близько  40 хат, вважалися власністю ханського каймакана Якуб-Огли. Він встановив тут свої порядки: по 9 турецьких левків з плуга та 1 з кожної посівної борозни. Крім того, мешканці села обкладались оброком на користь хана приблизно 1– 10 відсотків прибутку від худоби чи промислу.

           В 1711 році було засновано село Волощине, вихідцями з Молдови, які підтримали не зовсім вдалий похід Петра І проти турецького султана.

           В другій половині XVIIIст. селяни Кривого Озера або самі брали участь у боротьбі проти польської шляхти, або підтримували повстанців. Так, після придушення повстання в Умані (відоме в історії як Коліївщина) в село прибули побратими Залізняка і Гонти—Сидоренко, Чорнокрил і Гонта. Чорнокрил присвоїв собі нове прізвище—Причепойда. Пани вжили жорстоких, репресивних заходів проти місцевих селян.

Після ліквідації Запорізької Січі в 1775 р. село поновлюється новими жителями. Вихідці з Січі селилися більше всього на території сіл Криве Озеро І і Криве Озеро ІІІ, що були відібрані у турків у 1789 р. в ході російсько-турецької війни 1787—1791рр. У 1793р. Лівобережна частина поселення була включена до складу Балтського повіту Подільської губернії, а правобережна—до Ананіївського повіту Херсонської губернії.

Лівобережна частина села та землі, що прилягали до неї, у 80-х роках  XVIIIст. належали місцевому магнатові Любомирському, який дозволив тут селитися дрібній шляхті, молдованам, а також кріпакам-утікачам, надаючи їм ряд пільг. Згодом нові мешканці потрапили у цілковиту залежність від землевласника і зазнавали від нього всіляких утисків.

             Вигідне географічне положення Кривого Озера сприяло тому, що наприкінці ХVІІІ століття лівобережна його частина стала відомим торговим центром. Тут торгували зерном, овочами, промисловими товарами. Та чи не найбільш відомими були Кривоозерські ярмарки з продажу рогатої худоби і коней. На Кривоозерському ярмарку можна було за добру ціну продати худобу. Ось чому сюди вели свою живність селяни навіть з Лівобережної України, не говорячи вже про сусідні губернії і повіти. Про масштаби „обороту” худоби свідчать такі дані: на приватній скотобійні щодня збивалося до 400 голів великої рогатої худоби і до 1100 голів дрібної живності.

             Все це сприяло швидкому економічному розвитку селища…

В 1804 р. в містечку проживало 3472 жителі. Тут розвивалися різні промисли: була цегельна, салотопка, різні майстерні.

В XIXст. в Криве Озеро прибувають росіяни, євреї, серби, болгари, греки, чехи. Живе тут значна кількість поляків-католиків, які в 1819 р. збудували кам'яний костел в ім'я святого Людвига. У його стінах молилося за переказом 2780 чоловік.

У 1812 р. лівобережні землі Любомирських були передані поміщику Шалайському. Приблизно в 1840 р. вони були передані поміщику Янишевському. Ця частина села називалась Криве Озеро II. Криве Озеро І і Криве Озеро IIIбули "казенними" селами. В 1841 р. вони були переведені в розряд військових поселень. Сюди переселяли безземельних селян із сусідніх повітів. Військовим поселенцям доводилося обробляти землю, утримувати самих себе, платити податки, займатися муштрую тощо.

Вигідне положення містечка на проїжджій дорозі в Крим та на Дон зробило Криве Озеро значним торговим центром та привабило сюди багато людей, які займалися торгівлею.  Здавна тут живуть так звані однодвірці  — міщани та збіднілі дворяни. Власне селян-власників тут дуже мало. Їх налічується лише 150 душ. В той час як різночинців понад 1000 душ.

Перші жителі містечка — молдовани недовго залишалися в Кривому Озері. Як видно з клірової відомості за 1847 р., їх в ту пору вже не було, бо всі пішли в Херсонську губернію, не витримавши утисків польських поміщиків. На місце молдован почали селитися селяни-однодвірці, та дрібна шляхта, які в 1842 р. поміщиком Янішевським були виселені з Кривого Озера до с. Адамівка, а на їх місце поселялися однодвірці. Цим пояснюється значна різниця у кількості селян та однодвірців зі шляхтою, яка вказана у кліровій відомості а саме: "селян чоловічої статі — 6, жіночої статті — 7, шляхти чоловіків — 103, жінок — 116, однодвірців: чоловіків — 43 та жінок — 47)". Та вже в 1852 р. кількість селян збільшилася до 178 чоловік чоловічої статті.

В 1827 р. відкрилась перша приходська школа, а в 1859 р.; почала працювати ще одна. В 1860 р. один вчитель вчив 25 хлопців.

Напередодні реформи 1861 р. 27 сімей селян належали пану Янишевському. Троє були безземельними, а решта користувалися наділами по 2 - 3 десятини на ревізійну душу. В 5 сім'ях була робоча худоба. Після відміни кріпосного права в поміщиків залишалася значна частина землі — 4218 десятин. Селяни отримали по 6 десятин на двір і повинні були платити викуп державі, що був у три рази більшим за вартість землі. Селяни Кривого Озера І і Кривого Озера IIIбули малоземельними. 50 сімей змушені були наймитувати в селі, а 22 ходили на заробітки в інші села.

Поміщики Широченко, Атаманчук і Дзевіцький скупили за безцінок землю у селян, що розорилися. Особливо знущалися поміщики над біднотою. Якщо не заплатив вчасно орендну плату за хатину, що тулилися одна до одної, приходив приказчик з кількома парами волів, зачіплував її ланцюгом і валив селянську хатину. Жорстока експлуатація, грабіжництво орендаторів викликало незадоволення селян. Наприкінці XIXст. на початку XXст. робітники в економії поміщика Широченка кілька разів організовували страйки.

Старожил Кривого Озера  Михайло Тимофійович Яблонський згадує: "Наше селище розподілялося на чотири населених пункти — Волощино, Калантирка, Містечко та Дарнікуровка. 48 десятин найкращої зехмлі належали церкві. Хазяйнували тут два поміщики — Демид Атаманчук і Лаврентій Широченко. Тваринницькі ферми, склади, житловий будинок, зерносховище та інші будівлі Широченка були споруджені на березі річки Бульбоки. Тут же був розміщений великий фруктовий сад. На лівому березі річки працював винокурний завод. Сам Широченко був неписьменний і всім його господарством керував управляючий Насальський. Були ще ланові, які наглядали за роботою селян на полях.

У Широченка було два сини, теж великі землевласники. Вони мали можливість дати дітям вищу освіту. Їх доньки ще й після революції працювали в нашій школі вчителями.

Селяни за роботу отримували 15 копійок. Діти не ходили в школу, а пасли панську худобу. Селяни жили в землянках або мазанках. У хаті була велика піч та лежанка, маленькі віконця, дерев'яне ліжко кустарної роботи та пара лав.

У поміщика було дві кухні — біла й чорна. На білій готували страву для пана, а на чорній для робітників і селян. Харч — куліш з пшона чи ячмінної крупи, присмачений олійкою та кусок житнього хліба. Годували тільки тоді, коли була робота.

Взимку, коли не було роботи у Широченка, жінки-селянки прали білизну та мастили в хатах багатих євреїв, а діти носили воду та виносили сміття..."

В кінці XIXна початку XXст. містечко швидко росло, земля коштувала дуже дорого. Досить цікавий вихід з положення знайшли євреї, що в цей час масово поселилися в Кривому Озері. Вони зробили дренажі, спустили воду в річку Кодиму і почали забудовувати колишнє дно озера. Перші будинки ставилися на палях (сваях). Тому перший будинок Рахміла Сигала був "хаткою на курячих лапках". "Пивна Ландмана" також стояла на палях. Всіх, хто жив у цьому місці ще довго називали "жабниками", оскільки після дощу безліч жаб влаштовували там свої концерти.

У Кривому Озері було 4 головні вулиці: у бік Гедвілового — Савранська (тут жили відомі Ерліхи, які займалися скуповуванням і зберіганням зерна), у бік траси Одеса - Київ — Балтська (тут в основному жив майстровий народ), у бік ветлікарні — Одеська (у народі її називали Сапожною, оскільки мешкали на ній переважно швеці).

Приблизно в 1900 р. започаткувалася вул. Тридубівська, яку заснували вихідці з Тридубівської колонії.

З культових споруд були православна церква, костел, синагога, п’ять єврейських молитовних будинків.

Не обійшла стороною Криве Озеро і революція 1905 р. В 1905 р. в лісі "Акація" був мітинг, який розігнали козаки. Більше 150 чол. з лівобережної частини села припинили роботу і почали вимагати від пана Широченка підвищити заробітну плату на 50%. Для придушення страйку був викликаний ескадрон драгунів, але кількість страйкуючих збільшилась до 500 чоловік. Вони примусили орендатора Отаманчука відмовитися від 300 десятин орендованої землі. Селяни вимагали також, щоб поміщик здавав їм в оренду землю по 10 крб. за десятину. Широченку довелося пообіцяти. В село були викликані нові наряди поліції і організаторів виступу Д.Н. Піонтковського, АЛ. Таворського, Д.М. Тисевича та інших — було заарештовано і відправлено до Кам'янець- Подільської тюрми.

Житель с. Криве Озеро IIIМ.Г. Булавко (1876 - 1962 р.р.) у 1905 р. брав участь у революційному виступі на броненосці "Потьомкін". Через переслідування царського уряду він перебував у Румунії і повернувся назад в село після встановлення Радянської влади.

 В 1905 р. в Кривому Озері було 6 кузень, 6 кравецьких майстерень, 11 шевських, 5 столярно-теслярських та 10 чинбарних, винокурня, 10 лісоскладів, 33 мануфактурні крамниці (власниками яких були євреї), була лікарня, в якій працював один лікар і одна акушерка, 2 церковно­парафіяльні школи, єврейське двокласне училище, кілька приватних шкіл. Було також кілька приватних млинів та олійниць та одна ґуральня, що належала поміщику Широченку. За спогадами М.Т. Яблонського у 1915 р. в лікарні працював один лікар Сідлецький та медичні працівники — Ясінський, Бойко, Ніколюк, Добровольський, які лікували людей від усіх хвороб. На початку XXст. в Кривому Озері мешкало 10263 жителя.

Весною 1908 р. 33 господарства села вийшли з общини. В їх руках зосереджувались кращі землі, тяглова сила, сільськогосподарський інвентар. Особливо тяжким було становище селян під час голоду 1911 і 1915 р.р.

Перша світова війна 1914 - 1918 р.р. принесла величезні нещастя жителям Кривого Озера. Сотні людей загинули на фронтах або повернулися інвалідами. Населення часто страждало від епідемій і хвороб. Посівні площі в цей час дуже скоротилися, а ціни на продукти харчування зросли. В селі зросла кількість вдів і сиріт.

 

Випадкове зображення

dsc03169.jpg

Опитування

Як часто Ви відвідуєте бібліотеку?

Відео про бібліотеку




Copyright ® 2012; Vyzer O.M.; E-mail: vyzer62@gmail.com