Proceedings of the International scientific and practical conference ―Cambridge Congress of Advanced Studies‖ (April 3-5, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. - Cambridge, United Kingdom, 2026. - 350 p.

309 прилуцьким Гнатом Галаганом , тим самим , що перший одійшов од Мазепи і перекинувся до церя Петра, за що по смерті прилуцького полковника Носа, введений у звання прилуцького полковника і обдарований великими маєтностями в тому ж таки полку» . І далі повідомляє: «Поки я рисував сей пам‘ятник … сонце повисло над обрієм, і на вулиці показалась юрба школярів, а за юрбою школярів , на деякій відстані появилася й худенька похилена постать , з парасолькою замість ціпка в руці. То був Віргілій , і я мало не побіг йому назустріч». Далі Тарас Григорович описує свою зустріч з повітовим учителем , якого називає своїм « Віргілієм». Прилучани завжди шанували пам`ять про Великого Кобзаря. Думка про спорудження пам'ятника Шевченкові виникла ще на початку ХХ століття. Перший пам'ятник, точніше, невелике погруддя, городяни спромоглися поставити на міській площі під час німецької окупації у Другу світову війну на постаменті, який лишився від пам'ятника Леніну. Однак після визволення міста цей пам'ятник зник, але згодом віднайшовся (нині розташований на подвір'ї школи № 7). У 1960-х роках у Прилуках були встановлені відразу декілька пам'ятників Тарасові Шевченку, але всі вони були у формі погрудь, нерідко малохудожні і з нетривких матеріалів. «Центральним» пам'ятником Кобзарю вважався бетонний бюст Шевченка заввишки 0,92 м на цегляному оштукатуреному постаменті, встановлений у центрі міста в сквері на тодішній вулиці Леніна. Саме його замінили, тоді як декілька інших погрудь збереглися дотепер — зокрема, історично перший прилуцький пам'ятник Шевченку та погруддя на Київському шляху (тоді як на Роменському шляху пам'ятник зник).