Proceedings of the International scientific and practical conference ―Cambridge Congress of Advanced Studies‖ (April 3-5, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. - Cambridge, United Kingdom, 2026. - 350 p.

56 формування умов, що унеможливлюють виникнення правових конфліктів; по- третє, забезпечення тривалої юридичної сили вже встановлених правовідносин. Саме в цій тривимірній системі координат нотаріат набуває свого справжнього значення. Правова природа нотаріату в Україні визначається Законом України «Про нотаріат» 1993 року (зі змінами), який закріплює, що нотаріат - це система органів та посадових осіб, на яких покладено обов'язок посвідчувати права та факти, що мають юридичне значення, надавати документам виконавчої сили, а також вчиняти інші нотаріальні дії з метою надання їм юридичної вірогідності [5]. Із цього визначення випливає ключовий висновок: нотаріус — це не просто чиновник, який ставить печатку. Він є суб'єктом, що встановлює і підтверджує правову реальність: перевіряє законність правочину, дієздатність сторін, відповідність документів, достовірність фактів. Цю думку поділяє і Конституційний Суд України, який у своїх рішеннях неодноразово підкреслював публічно-правовий характер нотаріальної діяльності та її особливу роль у захисті конституційних прав громадян. Зокрема, у рішенні від 01.12.2004 № 18-рп/2004 суд зазначив, що нотаріальне посвідчення правочину є важливою гарантією реалізації права власності, оскільки забезпечує юридичну чистоту угоди та знижує ризик її подальшого оспорення. Порівняльний аналіз підтверджує цю логіку. У країнах латинського нотаріату - Франції, Німеччині, Польщі, Іспанії - нотаріус традиційно визнається «превентивним суддею» (juge préventif): він виключає конфлікт до його виникнення, а не лише фіксує факт після нього [4, с. 112]. У Франції, наприклад, нотаріус несе повну майнову відповідальність за наслідки неналежно вчиненої нотаріальної дії, що стимулює максимальну ретельність при перевірці правочинів. Це принципово відрізняє латинську модель від англосаксонської, де нотаріус здебільшого лише засвідчує підпис, не несучи відповідальності за зміст документа.