Proceedings of the International scientific and practical conference ―Cambridge Congress of Advanced Studies‖ (April 3-5, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. - Cambridge, United Kingdom, 2026. - 350 p.

57 Українська модель тяжіє до латинського підходу, проте ця тяжіння досі залишається не концептуалізованою ані на рівні законодавства, ані в науковій доктрині. Ми вважаємо, що настав час зробити цей крок: нормативно закріпити функцію правової безпеки як самостійну публічну функцію нотаріату поряд із засвідчувальною та охоронною. Це не формальна зміна термінології - це відображення реального суспільного запиту на нотаріат як інститут, здатний попереджати правові конфлікти, а не лише реагувати на них. Нотаріат, як і будь-який правовий інститут, існує не у вакуумі - він функціонує в конкретному суспільному та технологічному контексті, що постійно змінюється. Сьогодні перед українським нотаріатом стоять три системні виклики, що потребують не косметичних поправок, а глибокого реформування. Перший виклик - цифрова трансформація. Із 2020 року в Україні поступово запроваджується система електронного нотаріату, що передбачає вчинення окремих нотаріальних дій у цифровому форматі з використанням кваліфікованого електронного підпису [6]. Логіка цієї реформи зрозуміла: зробити нотаріальні послуги доступнішими, знизити часові та фінансові витрати громадян, інтегруватися в загальну екосистему електронного урядування. Проте цифровізація нотаріату - це не лише зручність, а й нові ризики. По- перше, залишається неврегульованим питання юридичної сили електронного нотаріального акта у транскордонних відносинах: якщо документ посвідчений електронним способом в Україні, чи визнається він у Польщі, Німеччині, Франції? Відповіді на це питання в чинному законодавстві немає, що створює практичні труднощі для мільйонів українців, котрі опинилися за кордоном. По- друге, загроза кіберзломів та підробки кваліфікованих електронних підписів є реальною і потребує спеціального технічного та правового захисного механізму, якого наразі також немає. По-третє, значна частина населення, особливо люди похилого віку та мешканці сільської місцевості, не має достатніх цифрових