Proceedings of the International scientific and practical conference ―Cambridge Congress of Advanced Studies‖ (April 3-5, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. - Cambridge, United Kingdom, 2026. - 350 p.

59 розрахований на поодинокі випадки і є абсолютно непридатним для масових втрат архівів. Вважаємо, що для вирішення цієї проблеми необхідно розробити окремий законодавчий акт - Закон України «Про відновлення нотаріальних документів і нотаріальних архівів у постконфліктний період». Такий закон має визначити спрощені процедури відновлення документів, механізм визнання їх юридичної сили, а також порядок роботи з дублікатами, що зберігаються в Реєстрі нотаріальних дій та інших державних базах даних. При розробці цього акту варто звернутися до досвіду Боснії та Герцеговини, яка після Дейтонських угод зіткнулася з аналогічною проблемою масового знищення правових архівів і виробила відповідні правові механізми [4, с. 203]. Третій виклик — протидія шахрайству з нерухомістю. За даними Міністерства юстиції України, кількість шахрайських правочинів із нерухомістю зросла на 34% у 2021–2025 роках [9]. Основними схемами є підробка правовстановлюючих документів, представництво за фіктивними або відкликаними довіреностями, реєстрація майна на підставних осіб, продаж нерухомості без відома власника за скомпрометованими ключами електронного підпису. Нотаріальне посвідчення правочину є першою і нерідко єдиною юридичною перешкодою на шляху шахраїв. Нотаріус зобов'язаний встановити особу сторін, перевірити їхню дієздатність, справжність документів, відповідність правочину закону та відсутність арештів і заборон на майно [5, ст. 5]. Проте технічні можливості нотаріусів для виконання цих обов'язків досі є недостатніми: відсутній прямий доступ до ряду відомчих реєстрів у режимі реального часу, відомості з різних баз даних не інтегровані в єдину перевірочну систему, а факт відкликання довіреності не завжди своєчасно відображається в доступних нотаріусу реєстрах. В. В. Яркін слушно зазначає, що розширення доступу нотаріусів до інтегрованих державних реєстрів є ключовим напрямом реформування [2, с. 134]. Ми цілком поділяємо цю позицію. Водночас вважаємо, що реєстрового