Proceedings of the International scientific and practical conference ―Ukrainian Forum of Scientific Strategies‖ (April 6-8, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Kharkiv, Ukraine, 2026. - 275 p.

14 у своїх звітах підкреслює, що прозорість рішень, передбачуваність монетарних інструментів і контроль інфляційних очікувань є необхідною умовою досягнення цінової стабільності. У цьому контексті державне регулювання не обмежується лише адміністративним втручанням, а має ґрунтуватися на поєднанні ринкових механізмів із професійною макроекономічною координацією. НБУ наголошує, що монетарна політика має бути спрямована на повернення інфляції до цілі та підтримання довіри до економічної політики. [2] Суттєву роль у підтриманні макроекономічної стабільності відіграє також структурна та інституційна політика держави. Якщо фіскальні та монетарні інструменти здебільшого спрямовані на коротко- і середньострокове вирівнювання дисбалансів, то структурні реформи формують основу довгострокової стійкості економіки. Йдеться про підвищення якості державного управління, дерегуляцію, боротьбу з корупцією, розвиток конкурентного середовища, реформування державного сектору, стимулювання інновацій та інвестиційної активності. Без належної інституційної якості навіть ефективні фінансові інструменти не забезпечують тривалого стабілізаційного ефекту. Саме тому сучасна модель державного регулювання повинна поєднувати оперативні антикризові рішення з глибокими інституційними змінами [3]. Для України питання державного регулювання набуває особливої актуальності в умовах війни, коли економіка функціонує під впливом безпрецедентних шоків. Воєнні дії зумовили значні втрати виробничого потенціалу, пошкодження інфраструктури, зростання бюджетного навантаження, порушення логістичних зв’язків, скорочення інвестиційної активності та посилення інфляційних ризиків. За оцінками Світового банку, потреби України у відновленні та реконструкції вже вимірюються сотнями мільярдів доларів, що підкреслює стратегічну важливість ефективного державного управління ресурсами та пріоритезації публічних інвестицій. [4] У таких умовах держава виконує не лише стабілізаційну, а й системоутворюючу функцію, забезпечуючи безперервність функціонування базових економічних інститутів.