Proceedings of the International scientific and practical conference ―Ukrainian Forum of Scientific Strategies‖ (April 6-8, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Kharkiv, Ukraine, 2026. - 275 p.

221 1. Діагностично-психоосвітній (заняття 1–2): встановлення довірчих відносин у групі, надання психоосвітньої інформації про природу травматичного стресу, нормалізація переживань учасників. 2. Корекційно-терапевтичний (заняття 3–7): робота з травматичними спогадами, техніки стабілізації (дихальні вправи, заземлення, «безпечне місце»), когнітивне переструктурування, подолання почуття провини. 3. Ресурсно-закріплювальний (заняття 8–10): закріплення набутих навичок, формування індивідуальних планів підтримки психологічного благополуччя, рефлексія змін. Методи роботи: міні-лекції, групові дискусії, психогімнастичні вправи, арт- терапевтичні техніки, дихальні практики, тілесно-орієнтовані вправи, ведення щоденника спостережень та домашні завдання. Особливістю програми є акцент на відновленні відчуття безпеки та контролю, роботі з множинними втратами та підтримці процесів інтеграції в новому соціальному середовищі. Практична значущість програми полягає у можливості її впровадження в діяльність психологічних служб, центрів підтримки ВПО, благодійних та волонтерських організацій, а також у системі соціально-психологічної допомоги населенню. Висновки. Психологічна травма є міждисциплінарним поняттям, що інтегрує психологічний, клінічний і соціокультурний виміри. Психофізіологічні механізми реагування на травму охоплюють дисрегуляцію HPA-осі, порушення балансу між амігдалою та префронтальною корою, зміни у функціонуванні гіпокампу, формування дисоціативних та соматичних симптомів. Посттравматична адаптація ВПО визначається поєднанням індивідуально- психологічних ресурсів (життєстійкість, активні копінг-стратегії, саморегуляція) та зовнішніх чинників підтримки. Виявлено відмінності в адаптації різних груп переселенців залежно від місця перебування. Емпіричне дослідження ВПО (n = 52) засвідчило: 23,1% вибірки демонструють симптоми емоційного виснаження; 82,7% мають високий рівень особистісної тривожності; 50% – помірні та високі прояви симптомів ПТСР; 59,6%